Джан Гастоне Медічі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Медічі.
Джан Гастоне Медічі
італ. Gian Gastone de' Medici Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився23 квітня 1671(1671-04-23) Редагувати інформацію у Вікіданих
Флоренція, Італія
Помер9 липня 1737(1737-07-09)[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих (66 років)
Флоренція, Італія
ПохованняБазиліка Сан-Лоренцо Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Велике герцогство Тосканське Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьаристократ
Знання мовіталійська[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоАкадемія делла Круска Редагувати інформацію у Вікіданих
Титулгерцог Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіякатолицтво Редагувати інформацію у Вікіданих
РідМедічі Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоКозімо III Медічі[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиМаргарита Луїза Орлеанськаd Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриФердинандо Медічі Редагувати інформацію у Вікіданих і Анна Марія Луїза Медічі Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зАнна Марія Франциска Саксен-Лауенбурзька Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
 Редагувати інформацію у Вікіданих

Джан Ґасто́не Ме́дічі (італ. Gian Gastone de' Medici, 24 травня 1671 — 9 липня 1737) — великий герцог Тосканський. Правив після свого батька Козімо III. Останній представник династії Медічі на троні Тоскани.

Життєпис

Молоді роки

З дитинства потерпав через брак уваги до себе, оскільки його мати Маргарита-Луїза Бурбон залишила Тоскану, коли йому було лише 4 роки. Мав схильність до депресії. 1693 року Джан Ґастон одружився з Анною-Марією, донькою Юлія, герцога Саксен-Лауенбурзького. Вона мала великі маєтки у Богемії. Тут Джан Ґастоне прожив до 1698 року, коли стосунки з дружиною зіпсувалися остаточно. Дітей вони не мали. Він подорожував до Парижу, потім повернувся до Праги. Але час від часу Джан Ґастоне повертався до дружини, усвідомлюючи необхідність мати спадкоємця Тосканського трону. 1705 року Джан Ґастоне остаточно повертається до Флоренції. Тут він вів богемне життя, поступово стає алкоголіком. Нарешті 1723-го після смерті Козімо III стає великим герцогом Тосканським.

Правління

Управління Джан Ґастоне було ліберальним та просвітницьким. Це тим дивніше, що новий володар мало цікавився питаннями управління, проте добре підбирав міністрів. Тягар церкви було пом'якшено. Жорстокі закони Козімо III були скасовані. Пізанський університет став центром науки та розповсюдження вільних думок. Джан Ґастоне економив на великих релігійних проєктах, знизив податковий тягар. При цьому Джан Ґастоне вів ганебний спосіб життя: багато їв, пив, займався сексуальними збоченнями.

Водночас все частіше виникало питання Тосканського спадку. 1731 року Великі держави вирішили, що Тоскана повинна дістатися дону Карлосу, герцогу Парми, сину короля Іспанії Філіпа V. Ситуація змінилася після Війни за польський спадок. 1735 року Карл став королем Неаполя та Сицилії, а новим спадкоємцем великого герцогства Тосканського обрано Франца Лотаринзького, чоловіка Марії Терезії Габсбург. Австрійські війська окупували Флоренцію й змусили Джан Ґастоне погодитися з цим вибором. Разом з тим Джан Ґастоне досяг прийняття його умови стосовно не включення території герцогства до складу Австрії.

Джерела

  • Levy, Carl (1996). Italian Regionalism: History, Identity and Politics. Oxford: Berg, 1996. ISBN 978-1-85973-156-7.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джан Гастоне Медічі

Примітки

  1. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  4. ↑ Lundy D. R. The Peerage