Джанфра́нко Ро́зі (італ. Gianfranco Rosi; 1963[1] (за іншими джерелами — 1964[2])[2], Асмера, Еритрея) — італійський кінорежисер-документаліст, сценарист, кінооператор та продюсер. Багаторазовий лауреат та номінант низки престижних фестивальних та професійних кінонагород .
Біографія
Джанфранко Розі народився 30 листопада 1963 року в Асмері, Еритрея (у той період — провінція Ефіопії). Через початок війни за незалежність у віці 13 років був евакуйований військовим літаком один, без своїх італійських батьків, в Італію, деякий час жив у Римі та Стамбулі, у 1980-і роки переїхав до Нью-Йорку, де закінчив кіношколу при Нью-Йоркському університеті. Має подвійне громадянство — Італії та США[3][4].
У своїх фільмах Розі виступає одночасно в кількох іпостасях, у більшості випадків — як режисер, сценарист і оператора, кілька разів продюсував свої стрічки[5].
У 1993 році Джанфранко Розі зняв свій перший фільм середнього метражу — «Човняр» — про своє плавання у човні по річці Ганг і знайомство з індійськими релігійними вченнями. Першою повнометражною стрічкою режисера став документальний фільм 2008 року «Нижче рівня моря» (про життя громади бездомних пост-бітників у каліфорнійській пустелі[6]), що був відзначений на багатьох кінофестивалях (зокрема, премією журі «Горизонти» за найкращий документальний фільм на 65-му Венеційському кінофестивалі[7]). У 2010 році зняв фільм-інтерв'ю з кілером мексиканської наркомафії зі Сьюдад-Хуареса під назвою «Найманий вбивця: Кімната 164»[8].
У 2013 році новий фільм Розі «Священна римська кільцева» отримав «Золотого лева» 70-го Венеційського кінофестивалю. На думку критики, стрічка викликає асоціації з книгою Італо Кальвіно «Невидимі міста». Сам Розі заявив, що хотів розповісти історію, яка виходить за межі повсякденності, про зростаючу в Італії кризу ідентичності окремо взятої людини[9].
У 2016 році документальний фільм Розі «Море у вогні» про проблеми нелегальної імміграції, знятий на острові Лампедуза, куди в першу чергу дістаються біженці з африканського континенту, що прагнуть потрапити на територію Євросоюзу, отримав на 66-му Берлінському кінофестивалі «Золотого ведмедя»[10], а 26 вересня 2016 року був відібраний для представлення Італії в категорії «Найкращий документальний повнометражний фільм» премії «Оскар»[11]. 10 грудня у Вроцлаві фільму присуджена Премія Європейської кіноакадемії як найкращому документальному фільму[12].
Фільмографія
Рік
|
Назва українською
|
Оригінальна назва
|
Режисер
|
Сценарист
|
Продюсер
|
Оператор
|
1993 |
Човняр |
Boatman |
|
|
|
|
2001 |
Післямова |
Afterwords |
|
|
|
|
2008 |
Нижче рівня моря |
Below Sea Level |
|
|
|
|
2005 |
Одержимий обличчям |
Face Addict |
|
|
|
|
2010 |
Найманий вбивця: Кімната 164 |
El Sicario, Room 164 |
|
|
|
|
2013 |
Священна римська кільцева |
Sacro GRA |
|
|
|
|
2016 |
Море у вогні |
Fuocoammare |
|
|
|
|
Визнання
▼
Нагороди та номінації Джанфранко Розі ▼
[13]
Гавайський міжнародний кінофестиваль
|
Рік
|
Категорія/Нагорода
|
Фільм
|
Результат
|
1900
|
Приз за найкращий документальний фільм
|
Човняр
|
Перемога
|
Премія Європейської кіноакадемії
|
|
|
|
|
2009
|
Найкращий європейський документальний фільм
|
Нижче рівня моря
|
Номінація
|
2014
|
Найкращий європейський документальний фільм
|
Священна римська кільцева
|
Номінація
|
2016
|
Найкращий європейський документальний фільм
|
Море у вогні
|
Перемога
|
Приз глядацьким симпатій
|
Номінація
|
Приз Європейського університету
|
Номінація
|
Оскар
|
|
|
|
|
2017
|
Найкращий документальний фільм
|
Море у вогні
|
Номінація
|
Примітки
Посилання
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
---|
Література та бібліографія | |
---|
Довідкові видання | |
---|
Нормативний контроль | |
---|