Джакомо Ріццолатті
Джа́комо Ріццола́тті (італ. Giacomo Rizzolatti; нар. 28 квітня 1937, Київ) — італійський нейрофізіолог. БіографіяНаприкінці ХІХ сторіччя прадід Джакомо П'єтро (Петро Якович) Ріццолатті приїхав до Києва в пошуках роботи. Він влаштувався в скульптурну майстерню кваліфікованим робітником. Невдовзі відкрив власну фабрику мармурових виробів «П. Я. Ріццолатті і сини». На його замовлення збудували прибутковий будинок на Великій Васильківській вулиці, 32-б. Перший поверх займала крамниця його фірми, а в подвір'ї розташовувався великий житловий флігель. Ріццолатті в цих будинках зробив усі сходи та підвіконня з білого мармуру. Володів також садибним будинком на Крутому узвозі, 4. Петро Якович добував мармур у своєму маєтку в Коростишеві. Там він і помер в 1910 році. Після смерті справа перейшла його синам Фердинанду і Якову. Онук Ріццолатті, якого теж звали П'єтро, навчався в Київському медичному інституті. 1937 року в нього народився син, майбутній нейрофізіолог Джакомо Ріццолатті. Родині ледь вдалось врятуватись від сталінських репресій і виїхати до Італії[4] Джакомо Ріццолатті закінчив Падуанський університет, професор, Ph.D.. Працює в Університеті Парми[en] Директором Інституту неврології (2002). Відкрив дзеркальні нейрони (1992, публікація в 1996), які активізуються в людини під час виконання дії, споглядання за дією іншого чи уявного виконання дії. Лауреат премії принца Астурійського (2011), премії Гравемаєра[en] Університету Луїсвіля[en] по розділу психології (2007) за відкриття дзеркальних нейронів (разом із Лучіано Фадіга, Леонардо Фогассі і Вітторіо Галлезі). Він є почесним доктором СПбДУ[5] З 1989 року член Європейської Академії, член міжнародної Французької академії наук. Книги
Статті, що найбільш цитуються
Див. такожПосилання
Примітки
|