Дерман Ігор Олегович

Дерман Ігор Олегович
 Старший лейтенант
Загальна інформація
Народження1993(1993)
ГромадянствоУкраїна Україна
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Рід військ Механізовані війська
Формування
 92 ОМБр
Війни / битви

російсько-українська війна

Командування
Командир роти
Нагороди та відзнаки
Медаль «Захиснику Вітчизни» — 2015
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дерман.

І́гор Оле́гович Де́рман (* 1993) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Призер Ігор Нескорених-2023.

З життєпису

Проживав а місті Бердичів. 2009 року поступив у військовий навчальний заклад; хотів брати участь в миротворчих місіях. Обрав для себе місце служби Чугуїв на Харківщині й потім уже опинився там по розподілу. Там була база підготовки контингенту, який вибуває на миротворчі місії. Закінчив навчання 2014 року. Тому 2015 року поїхав в місто Щастя Луганської області.

Заїхали в Щастя у березні 2015-го, їх обстріляли «Ураганами». Вперше взяв участь в бою на ТЕЦ; якраз під час заміни особового складу — одне з відділень розташовувалося на насосній станції. В Луганській області до червня 2016-го; звідти поїхав на посаді командира роти. В червні поїхали на навчання, злагодження, відновлення. Його рота отримала 10 нових БТР-4Е; у вересні 2016 року виїхали в Донецьку область — 10 жовтня зайшли в Мар'їнку. Перед тим як завести підрозділ на позиції, Ігор їздив туди на рекогносцировку і ночував декілька днів — щоб зрозуміти, що відбувається на тій ділянці. 15 січня 2017 року коли відходили назад, йшов другим, по слідах; і підірвався.

Його вивезли в поїзді, вночі дзвонив брат, запитав, що сталося, мама переживала. Ногу довелося ампутувати через сепсис[1]. Два роки не міг знайти себе після втрати правої ноги. Почав втрачати зв'язок з реальністю;, зрештою звернувся до психолога.

До повномасштабного вторгнення займався доставкою автомобілів з США та Грузії; ще з братом мав ресторанчик доставки бургерів.

В лютому 2022 року мобілізований. З початку повномасштабного вторгнення призивався рядовим у стрілецький взвод в Києві, бо не було посад. Коли було розподілення, частину особового складу направили у Чернігів; частину — у Рівне. Йому запропонували посаду командира роти знову.

Проживає в Житомирській області. Батько і старший брат також добровольцями воювали в АТО.

На Іграх Нескорених-2023 в складі української команди виборов срібло на естафеті з плавання — Іван Молдун, Юлія Паєвська, Назар Вознюк, Олександр Пономарьов, Ігор Дерман та Євгеній Кірейонок.

Нагороди

  • медаль «Захиснику Вітчизни» — За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[2]

Примітки

  1. ↑ У Дніпрі врятували молодого офіцера, якому вибухом біля Мар'їнки відірвало ногу
  2. ↑ Указ Президента України від 22 травня 2017 року № 138/2017 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела

Спорт в Україні Це незавершена стаття про українського спортсмена чи спортсменку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.