Держава Саффаридів
Держава Саффаридів (перс. سلسله صفاریان) — держава в центральній частині Сістану, між сучасними Афганістаном та Іраном у 861—1003 роках. ІсторіяДержаву Саффаридів було засновано Якубом ібн Лейсом ас-Саффаром. Первинно він займався розбійницькою діяльністю разом зі своїми родичами. Поступово він захопив контроль над усім Сістанським регіоном, після чого розпочав завойовувати території сучасних Ірану й Афганістану, а також частини Пакистану, Таджикистану й Узбекистану. Саффариди зробили своєю столицею Зарандж і використовували його як базу для агресивного розширення на схід і на захід. Спочатку вони вторглись до районів, розташованих південніше Гіндукушу в Афганістані, а потім повалили династію Тахіридів, захопивши Хорасан 873 року. Зрештою Якуб задумав завоювати й Багдад. У першому поході він зазнав поразки, а під час другого помер, так і не діставшись Багдада[2]. Держава Саффаридів існувала упродовж нетривалого часу. Після смерті Якуба трон успадкував його брат Амр. Він налагодив гарні стосунки з халіфом, і той визнав його владу. Одночасно халіф зіштовхнув Амра з Саманідами. 900 року Амр виступив проти Саманідів і зазнав поразки від Ісмаїла, потрапив у полон і був відправлений до халіфа, який наказав його стратити (902)[3]. 1002 року Махмуд Газневі завоював Сістан, повалив Халафа й ліквідував державу Саффаридів. Сама династія ще продовжувала своє існування в Сістані, а потім перетворилась на васалів імперії Саманідів та їхніх наступників[4]. Правителі держави Саффаридів
Примітки
Джерела
|