|
Дерек Фішер
Дерек Ламар Фішер (англ. Derek Lamar Fisher, нар. 9 серпня 1974, Літл-Рок, Арканзас, США) — американський професіональний баскетболіст, що грав на позиціях атакувального захисника і розігруючого захисника за низку команд НБА. П'ятиразовий чемпіон НБА. Згодом — баскетбольний тренер, першою і останньою командою якого була «Нью-Йорк Нікс». З 2016 року — експерт з «Лос-Анджелес Лейкерс» на каналі Spectrum SportsNet.[1] Фішеру належить рекорд НБА, як гравцю, який зіграв найбільше матчів у плей-оф. Ігрова кар'єраРанні рокиПочинав грати у баскетбол у команді старшої школи Паркв'ю артс енд Саєнс мегент (Літл-Рок, Арканзас). На університетському рівні грав за команду Літл-Рок (1992–1996). Протягом студентської кар'єри набирав в середньому 12,4 очка, 4,4 підбирання та 4,2 асиста за гру. Будучи на останньому курсі, став найкращим баскетболістом конференції Sun Belt.[2] Закінчуючи кар'єру в Літл-Рок, займав друге місце в його історії за очками (1,393), асистами (472) та перехопленнями (189). Лос-Анджелес Лейкерс 1996 року був обраний у першому раунді драфту НБА під загальним 24-м номером командою «Лос-Анджелес Лейкерс», кольори яких захищав протягом наступних 8 сезонів. Дебютував у лізі матчем проти «Фінікс Санз», де набрав 12 очок та 5 асистів. Протягом свого першого сезону набирав 3,9 очка та 1,5 асиста та виступив у матчі новачків НБА. У сезоні 1997-1998 провів 82 матчі, 36 з яких були в старті. Допоміг команді дійти до фіналу Західної конференції, де «Лейкерс» програли «Юта Джаз». У наступному скороченому через лок-аут сезоні, виходив на майданчик, замінюючи Дерека Гарпера. Лейкерс пробилися до плей-оф, де у першому раунді обіграли «Х'юстон Рокетс», але поступилися «Сан-Антоніо Сперс» в наступному. Перед початком сезону «1999-2000» «Лейкерс» очолив Філ Джексон. Команда сходу виграла чемпіонат НБА, перемігши у фіналі «Індіана Пейсерс». Таким чином Фішер вперше здобув титул чемпіона НБА. У сезоні 2000-2001 пропустив 62 матчі через травму. Під час його відсутності «Лейкерс» вже не здавалися монолітним колективом, а в роздягальні атмосфера зіпсувалась через ворожнечу і конфлікти Шакіла О'Ніла та Кобі Браянта. З поверненням Фішера у березні 2001 року гра в захисті налагодилась, а на останньому відрізку команда видала серію перемог. У плей оф зіграв зі стартових секунд у всіх матчах. У фіналі Західної конференції «Лейкерс» обіграли «Сан-Антоніо Сперс», а у фіналі НБА — «Філадельфія Севенті-Сіксерс», ставши таким чином чемпіонами НБА вдруге поспіль.  Наступного сезону, незважаючи на травми протягом регулярного сезону, допоміг команді виграти фінал Західної конференції у «Сакраменто Кінгс» та фінал НБА у «Нью-Джерсі Нетс». У сезоні 2002-2003 став основним розігруючим захисником команди, але не зміг допомогти їй пройти «Сан-Антоніо» в півфіналі Західної конференції. Через це у міжсезоння був придбаний Гарі Пейтон, який знову посадив Фішера на лаву запасних. Наступного сезону прославився кидком, який назвали «0,4». 13 травня 2004 року «Лейкерс» зустрічалися з «Сан-Антоніо Сперс» в рамках 5 матчу півфінальної серії Західної конференції. За 11 секунд до завершення гри Кобі Браянт забив двохочковий кидок та зробив рахунок 72-71. Потім Тім Данкан забив через Шакіла О'Ніла та вивів «Сперс» вперед 72-73 у матчі, в якому залишалося 0,4 секунди. Після цього «Лейкерс» взяли тайм-аут, щоб узгодити тактику останньої атаки, одразу за ними «Сперс» взяли тайм-аут, щоб розробити тактику захисту, а потім знову «Лейкерс», щоб переналаштувати атаку. Коли гра відновилась, Гарі Пейтон ввів м'яч у гру, вкинувши його на Фішера, який встиг з ним розвернутися та кинути до сирени, забивши двохочковий та здобувши для команди перемогу 74-73. Після цього матчу, «Лейкерс» виграли ще один та пройшли далі до фіналу Західної конференції, де перемогли «Міннесота Тімбервулвз». У фіналі НБА зустрілись з «Детройт Пістонс» та програли їм. Голден-Стейт Ворріорс15 липня 2004 року підписав шестирічний контракт на суму 37 млн. доларів з «Голден-Стейт Ворріорс».[3] Два роки, проведені в команді, були швидше розчаруванням, адже «Ворріорс» не претендували на найвищі місця, а в команді не було зірок на кшталт Браянта та О'Ніла. Спіді Клекстон провів більше матчів у старті, ніж Фішер у сезоні 2004-2005, а Берон Девіс — у наступному. Незважаючи на це, сезон 2005-2006 став найрезультативнішим для Фішера, коли він набирав 13,3 очка за гру. Юта Джаз2006 року в обмін на Кіта Маклауда, Андре Оуенса та Девіна Брауна перейшов до команди «Юта Джаз», у складі якої провів наступний сезон своєї кар'єри. Зіграв у всіх 82 матчах сезону, в яких набирав 10,1 очка та 3,3 асиста за гру. У листопаді 2006 року його було обрано Президентом Асоціації гравців НБА, змінивши на цій посаді Антоніо Девіса.[4] У плей-оф допоміг команді дійти до фіналу Західної конференції, де «Юта» програла «Сан-Антоніо Сперс». Вкінці сезону попросив у керівництва клубу припинити співпрацю між ними, так як хотів перебратися до міста, де би змогли допомогти його дочці боротися з хворобою.[5] Лос-Анджелес ЛейкерсНаступною командою в кар'єрі гравця була «Лос-Анджелес Лейкерс» куди він повернувся 2007 року та за яку він відіграв 5 сезонів.[6] Там одразу ж став основним розігруючим захисником. У тому сезоні допоміг команді дійти до фіналу НБА, де сильнішими, щоправда, виявились «Бостон Селтікс». Наступного сезону знову дійшов з командою до фіналу НБА, де «Лейкерс» перемогли «Орландо Меджик», здобувши 15-й титул чемпіона НБА в історії франшизи. 8 вересня 2009 року видав свою книгу «Мотивація характером: життя, уроки та баскетбол» (Character Driven: Life, Lessons, and Basketball). 3 лютого 2010 року у матчі проти «Шарлотт Бобкетс» забив свій 1000-й триочковий кидок.[7] 10 лютого 2010 року зіграв свій 1000-й матч у кар'єрі проти своєї колишньої команди «Юта Джаз». 23 лютого 2010 року у матчі проти «Мемфіс Гріззліс» забив 9000-е очко в кар'єрі. 2010 року допоміг команді дійти до фіналу НБА, де «Лейкерс» були сильнішими за «Бостон Селтікс». Таким чином Фішер виграв своє п'яте чемпіонство. Оклахома-Сіті Тандер 15 березня 2012 року перейшов до складу «Х'юстон Рокетс» в обмін на Джордана Гілла та майбутній драфт-пік першого раунду.[8] Проте 19 березня був відрахований зі складу команди, не зігравши за неї жодного матчу.[9] 21 березня 2012 року підписав контракт до кінця сезону з «Оклахома-Сіті Тандер».[10] Разом з командою дійшов до фіналу НБА, де вона поступилася «Маямі Гіт». Даллас Маверікс29 листопада 2012 року підписав контракт з «Даллас Маверікс».[11] 20 грудня травмувався та попросив анулювати контракт з клубом. За короткий період в Далласі набирав 8,6 очка та 3,6 асиста за гру.[12] Повернення до Оклахома-Сіті ТандерОстанньою ж командою в кар'єрі гравця стала «Оклахома-Сіті Тандер», до складу якої він приєднався 25 лютого 2013 року та за яку відіграв півтори сезони.[13] Статистика виступів в НБА
Регулярний сезон
Плей-оф
Тренерська робота10 червня 2014 року став головним тренером команди «Нью-Йорк Нікс», підписавши п'ятирічний контракт на 5 млн. доларів. За підсумками свого дебютного сезону як тренера, «Нікс» виграли 17 матчів та програли 65, що стало найгіршим результатом в історії франшизи.[14] Наступного року, з обранням на драфті Крістапса Порзінгіса «Нью-Йорк» став претендентом на вихід до плей-оф. Проте після непоганої першої половини сезону, в якому в команди було співвідношення перемог і поразок 22-22,[14] настав невдалий відрізок з 9 поразок у 10 матчах. Після цього, 8 лютого 2016 року Фішер був звільнений із займаної посади. За півтори сезони проведеному на посту головного тренера Нью-Йорка, він виграв 40 матчів та програв 96 (29,4% перемог).[15] Тренерська статистика
Особисте життяФішер — молодший брат Дуейна Вашингтона, який відзначився виступами за «Нью-Джерсі Нетс» та «Лос-Анджелес Кліпперс».[16] Розлучений,[17] виховує чотирьох дітей.[18] Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дерек Фішер
Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
