Деполімеризація

Деполімериза́ція (рос. деполимеризация, англ. depolymerization) — зворотний до полімеризації процес розпаду полімера на простіші сполуки, де зберігається структура мономеру: мономери, димери й т.п.

Схильність полімерів до деполімеризації визначається їхньою граничною температурою (англ. ceiling temperature). При цій температурі ентальпія полімеризації дорівнює зростанню ентропії при деполімеризації. При температурі вище граничної швидкість деполімеризації перевищує швидкість полімеризації, що пригнічує формування полімеру[1].

Значення граничних температур для деяких органічних полімерів

Полімер	Гранична температура, °C[2]	Мономер
Поліетилен	610	CH2=CH2
Поліізобутилен	175	CH2=CMe2
Поліізопрен	466	CH2=C(Me)CH=CH2
Поліметилметакрилат	198	CH2=C(Me)CO2Me
Полістирол	395	PhCH=CH2
Політетрафторетилен	1100	CF2=CF2

Примітки

1. Carraher Jr; Charles E (2010). 7. Introduction of Polymer Chemistry (вид. 2nd). New York: CRC Press, Taylor and Francis. с. 224. ISBN 978-1-4398-0953-2.
2. Stevens, Malcolm P. (1999). 6. Polymer Chemistry an Introduction (вид. 3rd). New York: Oxford University Press. с. 193–194. ISBN 978-0-19-512444-6.

Джерела

• Глосарій термінів з хімії / укладачі: Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.