|
Деніс – Ель-Гаміль  Ель-Гаміль Деніс Схема газопроводу Деніс – Ель-Гаміль – трубопровідна система для видачі продукції кількох газових родовищ, що виявлені у єгипетському секторі Середземного моря. В 2008 році на ліцензійній ділянці Темсах почалась розробка родовища Деніс, видачу продукції якого організували за допомогою нового трубопроводу до берегового газопереробного заводу Ель-Гаміль (розташований західніше від Порт-Саїду на косі, яка відділяє від моря озеро Манзалла). Цей газопровід, що має довжину 62 км (з них 61 км офшорна ділянка) та діаметр 800 мм, спорудило трубоукладальне судно «Crawler».[1][2][3] Можливо відзначити, що лінія від Деніс отримала назву «пліоценова», оскільки через неї транспортується «сухий» газ із покладів пліоцену. В той же час, ще наприкінці 1990-х років з тієї ж ліцензійної ділянки спорудили трубопровід Темсах – Ель-Гаміль, який зазвичай іменують «серравалійським», оскільки він призначений для роботи із продукцією багатих на конденсат міоценових покладів. В подальшому через «пліоценову лінію» додатково організували видачу продукції: - з родовища Туна, яке почало роботу в 2010-му та сполучене із платформою Деніс А трубопроводом завдовжки 14 км з діаметром 600 мм;[4][5] - з платформи Деніс В, що стала до ладу в 2011-му та була під’єднана перемичкою довжиною 6,5 км з діаметром 400 мм; - з родовища Сет (розташована західніше ліцензійна ділянка Рас-ель-Бар), яке ввели у розробки в 2012-му з підключенням до Туна за допомогою газопроводу завдовжки 11 км з діаметром 400 мм;[6][7] - з родовищ Північне Деніс, Північно-Західне Деніс та Південне Деніс, які почали запускати у роботу в 2014-му (проект DEKA). При цьому видачу газу організували через підключення до Деніс В за допомогою двох перемичок – довжиною 8 км з діаметром 400 мм (для перших двох родовищ) та завдовжки 1 км з діаметром 250 мм (для Південне Деніс).[8][9] Примітки
|