|
Демчук Володимир Осипович
Володи́мир О́сипович Демчук (17 грудня 1922, с. Мшана Зборівського повіту (нині Тернопільського району Тернопільської області) — 27 грудня 2005, Кері (Північна Кароліна), США[1]) — український поет діаспори, учасник Другої світової війни. ЖиттєписЙого батько, Демчук Осип[2] — колишній січовий стрілець, служив писарем при штабі отамана Гірняка — вчителя Осипа Демчука; мати — Текля Процик. Навчався у Львівській політехніці, став учителем української чотирирічної народної школи в селі Травотолоки біля Зборова. 1941 року — в складі ОУН, в осередок у селі увійшли з ним Зенон Лошній та Петро Романів. З 1943 року в дивізії «Галичина», інструктор від тяжких скорострілів, мав право викладати і вчити українською мовою. Воював під Бродами — приділений до п'ятої сотні Богдана Підгайного, заступник групового у роях тяжких скорострілів. У Пиняцькому лісі на передовій потрапив під перехресний вогонь, поранений в бою біля замку у Підгірцях. Вирвався з Бродівського котла з кулею в грудях, через Рогатин добрався до військового транспорту в Жидачеві. Два місяці лікувався у шпиталі в Угорщині, осколок з грудей не вийняли, носив до смерті, повернувся в дивізію, служив в санітарній сотні, згодом приділений до 5-ї сотні 31-го полку — під керунком поручника Володимира Кузя. Служив в Словаччині, звідти виїхав до старшинської сотні в Позен-Трескав. Після війни закінчив університети Брукліну та Нью-Йорку — став дипломованим інженером, довгі роки працював на будівництві.  Вийшла друком збірка поезій «Володимир Осип Демчук на тлі своєї Доби: Життя. Війна. Поезії…» з передмовою Олександра Панченка. Писав спогади та вірші. Займався вивченням історії українських військових формувань часу Другої світової війни. Приїздив до Незалежної України, зокрема, був на Дні дивізії «Галичина» в Городку. Як писав у своїх спогадах, Бог лишив шмат кулі в грудях, аби він не забув про Україну. Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||
