Демократичний централізмДемократичний централізм — принцип побудови політичної партії ленінського типу. Основні принципи демократичного централізму сформульовані Леніним у його брошурі «Що робити?» (1902), розвивають централізовано-ієрархічний принцип побудови партії і держави. Принцип демократичного централізму, як наріжний, був покладений в основний керівний документ — Статут КПРС і проіснував разом з ним до розпаду побудованого за цим принципом СРСР. Основні принципиОфіційно, за Леніним, Статутом КПРС, демократичний централізм базується на чотирьох засадах:
Втілення в СРСРЛеніну вдалося провести свої ідеї на ІІ з'їзді РСДРП (1903), розколоти партію на дві (більшовики та меншовики) і таким чином створити партію революціонерів-підпільників-змовників-заколотників, що строго підкорюється його авторитету вождя та дисципліні. Та поступово витіснити з керівництва більшовиків прихильників більш демократичного устрою партії. Після приходу до влади Йосипа Сталіна розвиток і практичне втілення демократичного централізму призвело до:
Втілення на практиці та панування демократичного централізму в купі з так званою «диктатурою пролетаріату» (диктатура однієї партії — РСДРП(б)-ВКП(б)-КПРС, а точніше її керівництва та її карних органів ВЧК-ОГПУ-НКВС) стало умовою формування і важливою складовою тоталітарної держави в СРСР. Після смерті Сталіна партія і радянська держава продовжили існування та функціонування на засадах демократичного централізму. Коротка так звана «Хрущовська політична відлига» наприкінці 1950-х—початку 1960-х рр. ознаменувалася пропагандистською тезою Микити Хрущова та ліберального крила керівництва КПРС про «порушення Сталіним норм партійної демократії» та гаслом «повернення до ленінських норм». Але ця спроба поміркованої лібералізації зазнала швидкої поразки з боку консервативної партноменклатури і реставрації сталінських принципів побудови Партії та держави. 1977 року ці принципи доповнилися новою («брежнєвською») редакцією Конституції СРСР, де головною новацією була славнозвісна Стаття 6 про центральну та керівну роль КПРС в державі. В такому вигляді політичний устрій КПРС-СРСР проіснував до його повної деградації та розпаду (див. Розпад СРСР) в 1991 р. ПершоджерелаВ. І. Ленін. Що робити? (1902) — Повне зібрання творів, 5-те видання. Джерела та література
Посилання
|