|
Дельфін де Віган
Дельфін де Віган (фр. Delphine de Vigan, 1 березня 1966) — французька письменниця, лауреатка Премії Ренодо ліцеїстів, Премії «Франс Телевізьйон» та Премії «Ротарі Ентернасьйональ».[4] ЖиттєписПерші чотири романи де Віган писала ночами, а вдень працювала в Альфорвілі у центрі дослідження громадської думки. Її дебютний роман «Дні голоду» (фр. Jours sans faim, 2001) було видано під псевдонімом «Лу Дельвіг» у видавництві «Grasset», після цього вона публіковала романи під своїм ім'ям. Вона стала відомою після публікації роману про дівчину-підлітка та безпритульну «Но та я» (фр. No et moi, 2007), за який її було нагороджено Премією книготорговців, Премією Ротарі Ентернасьйональ та, у 2009 році, Премією Книгарень. «Но та я» було перекладено 20 мовами, а у 2010 році екранізовано режисеркою Забу Брайтман. За «Підземні години» (фр. Heures souterraines) Дельфін де Віган у 2009 році було нагороджено Премією за найкращий роман про підприємство, а у 2010 році — Премією читачів Корсики. У 2012 році його було опубліковано українською — у перекладі Міли Іванцової у видавництві «Нора-Друк». У 2011 році вийшов роман «Ніщо не заперечить ночі» (фр. Rien ne s'oppose à la nuit), за який письменниця отримала кілька престижних премій — Премію Ренодо ліцеїстів, Премію «Франс Телевізьйон», Премію «Ротарі Ентернасьйональ» та Премію за найкращий роман мережі книгарень «Fnac». У 2012 році де Віган отримала а цей роман Гран-прі читачок журналу «Elle». У «Ніщо не заперечить ночі» авторка розповідає історію своєї матері Люсіль, яка наклала на себе руки. Критики назвали його найкращим романом де Віган.[5] У 2015 році було опубліковано роман де Віган «На реальних подіях» (фр. D'après une histoire vraie), який було відзначено Премією Ренодо та Гонкурівською премією ліцеїстів. У липні 2016 року на Каннському фестивалі було оголошено, що роман буде екранізовано. Режисером фільму буде Роман Полянський, сценаристом — Олів'є Ассаяс.[6] «На реальних подіях» було перекладено 20 мовами, у Франції роман став бестселером. Дельфін де Віган одружена з літературним критиком Франсуа Бюснелем, у них двоє дітей. БібліографіяРомани
Сценарії
Громадська позиціяУ 2017 підписала петицію до президента Росії з вимогою звільнити українського режисера Олега Сенцова[7] Українські переклади
Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
