Девід Беніофф (англ.David Benioff; при народженні Фрідманангл.David Friedman; 25 вересня 1970) — американський сценарист, телевізійний продюсер та письменник. Автор та шоуранер серіалу каналу HBO«Гра престолів».
Ранні роки
Девід Фрідман у Нью-Йорку в єврейській родині. Батько, Стівен Фрідман — був головою банку Goldman Sachs.[4] Має двох сестер (С'юзі та Керолайн) та брата (Девід).[5] Прізвище Беніофф є дошлюбним прізвищем матері, а використовувати він його почав, щоб не плутати з іншим письменником Девідом Фрідманом.[6] Беніофф виріс на Мангеттені, спочатку на Пітер Купер Вілледж[en], потім на 86-й вулиці, де він провів майже все своє дитинство, а в шістнадцять років переїхав в район штаб-квартири ООН.[7]
Беніофф є випускником Дартмутського коледжу. 1992 року, після того як закінчив навчання, деякий час працював охоронцем у одному з нічних клубів Сан-Франциско, потім влаштувався до школи в Брукліні, де працював вчителем англійської мови та тренером з боротьби.[8] Бажаючи продовжити наукову кар'єру, 1995 року він поступив до Триніті Коледжу в Дубліні на однорічну програму по вивченню ірландської літератури. Там він познайомився з Ді Бі Вайссом, з яким згодом став співпрацювати.[9] Будучи в коледжі, написав дисертацію про Семюела Бекета, проте відмовився від кар'єри науковця.[7] 1999 року закінчив Каліфорнійський університет в Ірвайні,[10] де отримав диплом магістра витончених мистецтв.[11]
Кар'єра
Кар'єра письменника
Першим написаним романом Беніоффа став «25-та година»,[12] який він писав два роки та видав як дисертацію, навчаючись в Ірвайні.[13]Тобі Магвайр, прочитавши копію роману, одразу порадив адаптувати його під сценарій для фільму. Згодом Спайк Лі зняв одноіменну стрічку з Едвардом Нортоном в головній ролі.[14]
2004 року Беніофф написав збірку коротких оповідань під назвою «When the Nines Roll Over (And Other Stories)». Того ж року написав сценарій до епічної саги «Троя», за який компанія Warner Bros. заплатила йому 2,5 млн. доларів гонорару.[8] Тоді ж почав роботу над написанням сценарію до спін-офа «Людей Ікс»«Люди-Х: Росомаха». Згодом компанія Fox найняла Скіпа Вудса, щоб той переписав сценарій. 2005 року написав сценарій до психологічного трилера «Залишся», режисером якого був Марк Фостер, а головні ролі виконали Юен Мак-Грегор та Наомі Воттс. 2007 року знову співпрацював з Фостером, написавши сценарій до фільму «Той, що біжить за вітром»[en].
2008 року видав свій другий роман під назвою «Місто злодіїв». У жовтні 2007 року отримав замовлення від Universal Studios на адаптацію біографії Курта Кобейна, але його робота так і не була використана.[16]
19 липня 2017 року було оголошено, що після завершення зйомок останнього сезону «Гри престолів» Беніофф та Вайсс почнуть роботу над ще одним серіалом HBO «Конфедерат»[en].[18] Проте у січні 2020 року проєкт було скасовано.[19]
6 лютого 2018 року компанія The Walt Disney Company заявила, що Вайсс та Беніофф будуть сценаристами та продюсерами нових серій франшизи «Зоряні війни».[20] Однак через рік партнери вийшли з угоди, через новий ексклюзивний контракт з Netflix.
У вересні 2020 року стало відомо, що Вайсс, Беніофф та Александер Ву напишуть сценарій та спродюсують серіал на основі трилогії «Пам'ять про минуле Землі».
Кар'єра режисера
Беніофф та Вайсс були співрежисерами двох епізодів «Гри престолів», але для того, щоб визначити хто з них буде в титрах, вони підкинули монету. Таким чином, Беніофф «виступив» режисером третього епізоду третього сезону, а Вайсс — першого епізоду четвертого сезону. Вони також стали режисерами фінального епізоду «Гри престолів».[21]
На початку 2019 року Вайсс та Беніофф підписали ексклюзивну угоду з Netflix для виробництва кількох фільмів та серіалів на суму 200 млн. доларів. В жовтні продюсери припинили співпрацю з Disney через домовленості з Netflix. Першим проектом Вайсса і Беніоффа стало стенд-ап шоу Leslie Jones: Time Machine.
Бібліографія
«25-та година» (2001)
«When the Nines Roll Over (And Other Stories)» (2004)
30 вересня 2006 року Беніофф одружився з акторкою Амандою Піт.[45] У подружжя є троє дітей: Франс Пен (2007), Моллі Джун (2010) та Генрі Піт (2014).[46]
