Два арабські лицарі
«Два арабські лицарі» (англ. Two Arabian Knights) — американська комедійна мелодрама режисера Льюїса Майлстоуна 1927 року. СюжетПерша світова війна, Західний фронт, Франція. Рядовий армії США Денджефілд Фелпс III погано ладнає зі своїм безпосереднім командиром — сержантом Пітером О'Гаффні. Під час одного з боїв вони потрапляють в оточення. В таборі для військовополонених, завдяки певній схожості характерів та взаємовиручці, Денджефілд і Пітер стають товаришами. Незабаром їм вдається втекти. Для того, щоб бути не поміченими на снігу, вони крадуть і перевдягаються в білий одяг арабських ув'язнених. Однак товаришів знову затримують і, прийнявши за арабів, відправляють разом з іншими близькосхідними полоненими на тюремному поїзді в Константинополь. Ближче до кінця транспортування американці знову здійснюють втечу і пробираються на вантажне судно, що здійснює рейси по Середземному морю. Під час плавання вони рятують красиву дівчину Мірзу, чий човен терпить корабельну аварію. Виявляється, що вона дочка еміра — губернатора однієї з сусідніх провінцій Туреччини. Він надзвичайно задоволений, що американці бачили його дочку без чадри, і наказує стратити іноземців. Крім того, наречений Мірзи Шевкет Бен Алі також повний ревнощів. Чудесним чином долаючи перешкоди, Денджефілд і Пітер викрадають Мурзу і успішно ховаються від переслідувачів. У ролях
Художні особливостіЯк і в багатьох комедійних фільмах герої мають чіткий функціональний розподіл за типажами: Денджефілд Фелпс — «мізки», Пітер О'Гаффні — «м'язи»[1]. НагородиЛьюїс Майлстоун першим і єдиним в історії кіно отримав премію «Оскар» за режисуру кінокомедії (ця номінація існувала тільки на першій церемонії вручення нагороди). КритикаОглядач газети «The New York Times» відразу після виходу картини дав їй високу оцінку[2]:
Примітки
Посилання
|