|
Даррен Байфілд
Даррен Ашертон Байфілд (англ. Darren Asherton Byfield, нар. 29 вересня 1976, Суттон-Кольдфієльд) — ямайський та англійський футболіст, грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. У 2003 році зіграв 6 матчів за національну збірну Ямайки. Протягом футбольної кар'єри в національних змаганнях 110-ма голами в 484-ох матчах. Швидко став відомий завдяки одруженню на популярній співачці Джамелії, яка народила футболісту дитину. Футбольну кар'єру розпочав 1997 року в «Астон Віллі», виступав в орендах за «Престон Норт-Енд», «Нортгемптон Таун», «Кембридж Юнайтед» та «Блекпул», а в червні 2000 року перейшов на постійній основі до «Волсоллу». У фіналі плей-оф Другої ліги 2001 відзначився переможним для своєї команди голом, а в березні 2002 року за 50 000 євро перейшов у «Ротергем Юнайтед». У лютому 2004 року проданий «Сандерленду», а п'ять місяців по тому перейшов у «Джиллінгем». У червні 2006 року перебрався в «Міллволл», а в серпні 2007 року — до «Бристоль Сіті». У липні 2008 року перейшов у «Донкастер Роверз», але вже незабаром відправився в оренду до «Олдем Атлетик», з яким у серпні 2009 року підписав повноцінний контракт. Проте після цього зіграв декілька матчів й вже незабаром повернувся у «Волсолл». По ходу сезону 2010/11 років отримав траму, через що в червні 2011 року змушений був залишити Футбольну лігу. У березні 2012 року перейшов до нижчолігового клубу «Соліхалл Мурс», а шість місяців по тому — до «Телфорд Юнайтед». У січні 2013 року приєднався до «Тамворта». Клубна кар'єраВихованець молодіжної академії «Астон Вілли». У складі першої команди клубу дебютував у Прем'єр-лізі 28 грудня 1997 року в нічийному (1:1) поєдинку проти «Лідс Юнайтед» на Елленд-Роуд. Враховуючи дебют під керівництвом Браяна Літтла, який повинен був покинути команду, новий наставник «Вілли» Джон Грегорі особливо не розраховував на Даррена. Тим не менше молодий нападник зіграв 6 матчів у сезоні 1997/98 років. 15 серпня 1998 року дебютував у Кубку УЄФА в переможному (3:2) поєдинку проти норвезького «Стремсгодсета» на Вілла Парк. У листопаді 1998 року Даррена орендував «Престон Норт-Енд», а вже 7-го листопада на нападник відзначився дебютним голом за команду з Діпдейла, в переможному (4:1) поєдинку проти «Бернлі». Після цього відіграв ще 4 матчі у Другому дивізіоні за «лілово-білих» Девіда Моєса, а в другій половині сезону 1998/99 років на футбольне поле не виходив. У серпні 1999 року відправився в 6-тижневу оренду до «Нортгемптон Таун», за який відзначився 2-ма голами в 7-ми поєдинках. Після відходу Єна Ектінса, Кевін Вілсон вивів команду з «Сіксфілда» до Третього дивізіону. А тим часом Байфілд після відзоду з «Нортгемптона» відправився в оренду до «Кембридж Юнайтед», де зіграв 4 матчі на Аббей Стедіум під керівництвом Роя Макфарланда. У березні 2000 року (втретє протягом сезону 1999/00 років) відправився в оренду, цього разу до «Блекпула». Під час нетривалого період перебування на Блумфілд-Роуд зіграв 3 матчі у Другому дивізіоні під керівництвом Стіва Макмагона. У червні 2000 року на запрошення Рея Грейдона підписав повноцінний контракт з представником Другого дивізіону «Волсолл». У сезоні 2000/01 років відзначився 11-ма голами в 51-му матчі, в тому числі й забив м'яч на 109-ій хвилині переможного (3:2) фінального поєдинку плей-оф за право підвищитися в класі проти «Редінга»[3]. У сезоні 2000/01 років Першого дивізіону відзначився 4-ма голами в 37-ми матчах, але незабаром після приходу на тренерський місток Коліна Лі залишив команду з «Бескот Стедіум». У березні 2002 року приєднався до «Ротергем Юнайтед» за відступні в розмірі 50 000 євро[4]. У клубі з Мілмура багатообіцяюче розпочав кар'єру, відзначився двома голами в трьох заключних матчах чемпіонату в сезоні 2001/02 років. Наступного сезону відзначився 13-ма голами в 38-ми матчах, після чого в інтерв'ю ЗМІ сказав наступне: «Навіть якщо менеджер (Ронні Мур) приведе Руда ван Ністелроя та Алана Ширера, це мене не турбуватиме, я дуже впевнений у власних силах»[5]. До його доробку увійшли чотири голи проти Міллуола 10 серпня в «приголомшливому показі» у першому матчі сезону, коли «Міллери» обіграли «Ден» з рахунком 6:0, за що вболівальники господарів нагородили Байфілда званням «Гравця матчу»[6]. У сезоні 2003/04 років відзначився 8-ма голами за «Ротергем» у 33-х матчах чемпіонату. Спочатку «Юнайтед» відхилив пропозицію по Даррену від «Дербі Каунті», але в лютому 2004 року перебрався у «Сандерленд», після того як клуби узгодили перехід Майкла Проктора[7]. У другій половині сезону 2003/04 років Байфілд відзначився 5-ма голами у 17 матчах за «Чорні котів» Міка Маккарті, перш ніж залишити Стедіум оф Лайт в кінці вище вказаного сезону. У липні 2004 року Байфілд підписав 2-річний контракт з представником Чемпіоншипу «Джиллінгем»[8], при цьому гравець відмовив своїм колишнім клубом «Престону» та «Волсоллу»[9]. Незважаючи на велечизней об'єм роботи, виконаний на футбольному полі, у сезоні 2004/05 років відзначився лише 6-ма голми в 39-ти матчах[10]. Клуб вилетів у Першу лігу, при цьому відбувалася часта зміна головних тренерів: Енді Гессенгалер поступився своїм місцем Стану Терненту, якого, у свою чергу, замінили Ніл Купер, а потім Ронні Джепсон. Байфілд сказав пресі, що його товариші по команді повинні взяти на себе провину за від'їзд Ніла Купера в листопаді 2005 року і повинні «соромитися» своїх виступів[11]. У сезоні 2005/06 років Даррен став найкращим бомбардиром клубу, при цьому нападнику не завадила двомісячна перерва, пов'язана з реабілітацією від травми коліна[12]. У червні 2006 року перейшов до «Міллволл»[13], незважаючи на всі зусилля менеджера Ронні Джепсона утримати його на Прістфілді[14]. Згодом Даррен стверджував, що не отримав пропозицію по новому контракту від «Джилс» через заперечення презмдента команди Пола Скаллі[15]. До цього Скаллі звинуватив менеджера «Саутенд Юнайтед» Стіва Тілсона у незаконних переговорах з Байфілдом[16]. Відзначившись хет-триком на початку місяця[17], був номінований на звання найкращого гравця січня Першої ліги, але поступився гравцеві «Бристоль Сіті» Еноху Совунмі[18]. Незважаючи на пропущену кінцівку чемпіонату через травму щиколотки[19], відзначився 16-ма голами в 31-му поєдинку Першої ліги 2006/07 та став найкращим бомбардиром команди того сезону. Однак він, здавалося, прагнув залишити Ден, і не з'являвся в передсезонних товариських матчах чи фотознімках команди[20]. Хоча перед цим президент «Левів» Віллі Донахі відхилив пропозицію президента «Брайтон енд Гоув Альбіон» Діка Найта про перехід нападника за 165 000 фунтів[21]. У серпні 2007 року за невідому плату (близько 250 000 фунтів) перейшов у «Бристоль Сіті»[22]. Клуб з Ештон Гейт перевершив усі очікування у сезоні 2007/08 років, а вісім голів бомбардира Байфілда допомогли команді забезпечити собі місце в плей-оф Чемпіоншипу[23]. Однак фінал плей-оф для «городян» завершився поразкою від «Галл Сіті» на Вемблі; Даррен вийшов в кінцівці матчу, замінивши Ніка Карлі[24]. У травні 2008 року «Робінс» надали гравцеві статус вільного агента[25], намагаючись забезпечити собі місце в стартовій одинадцятій Гері Джонсона після того, як довів, що є кимось на кшталт «супер-суб» (гравця, який дуже підсилює гру після виходу з лави запасних)[26]. У липні 2008 року уклав 2-річний договір з «Донкастер Роверз»[27]. 14 листопада відправився в 1-місячну оренду до «Олдем Атлетик»[28], яку згодом продовжили до січня 2009 року[29]. Дебютував за «Латікс» в переможному (1:0) поєдинку проти «Нортгемптон Таун»[30]. Менеджер Джон Шерідан описав гру Байфілда як «відмінну» та заявив, що «він завдав їм багато проблем зі своєю швидкістю та прийомом»[31]. Єдиним голом у 8-ми матчах Даррен відзначився на День подарунків у воротах «Кру Александра»; відзначився першим голом у переможному (3:0) поєдинку на «Гресті Роуд»[32]. Повернувся на Кіпмоут Стедіум наприкінці сезону 2008/09 років, але після цього не зіграв жодного матчу через операцію з усунення грижі[33]. 7 травня менеджер Шон О'Дрісколл надав нападнику статус вільного агента, оскліки Даррен не зміг відзначитися жодним голом у 16-ти поєдинках за «Донкастер»[34]. 6 серпня 2009 року підписав короткостроковий контракт з «Олдем Атлетик»[35]. Однак у чотирьох зіграних матчах забитими м'ячами відзначитися не зміг і вже 25 серпня залишив «Бундері Парк»[36]. Три дні по тому повернувся до «Волсолла», на запрошення головного тренера Кріса Гатчингса[37]. Підписав контракт до січня 2010 року, але з можливістю його продовження до завершення сезону 2009/10 років[38]. У команді створив ефективну зв'язку з Троєм Дінеєм[39], й отримав похвалу від тренера Міка Кернса[40]. Його призначили капітаном команди[41], але пропустив більшу частину сезону 2010/11 років через травму коліна[42], зрештою в травні 2011 року новий головний тренер Дін Сміт надав нападнику статус вільного агента[43]. У березні 2012 року підписав контракт з «Соліхалл Мурс»[44]. До завершення сезону 2011/12 років зіграв 2 поєдинки в Північній Конференції. У серпні 2012 року відправився на перегляд до «Порт Вейл» з Другої ліги, і «довів, що він все ще може щось запропонувати змістовним виступом» під час передсезонного товариського матчу з «Нантвіч Таун»[45]. «Валіанти» не змогли запропонувати йому контракт через фінансові проблеми, натомість у вересні Байфілд підписав шестимісячну угоду з представником Національної Конференції «Телфорд Юнайтед», після того, як головному тренеру Енді Сінтону знадобилося розширити лаву запасних для подальшої боротьби з великою кількістю травмованих гравців[46]. У січні 2013 році на безстроковий термін перебрався до іншого клубу з Національної Конференції «Тамворт»[47]. Відзначився двома голами в 18 поєдинках за «Ягнят» Дейла Белфорда в сезоні 2012/13 років та двома голами в 14 матчах у сезоні 2013/14 років, перш ніж залишити «Телфорд» у травні 2014 року через виліт клубу з Прем'єр-Конференції[48]. Виступи за збірнуНародившись в англійському Бірмінгемі, але мав ямайське коріння. Завдяки цьому 2003 року дебютував у складі національної збірної Ямайки, за яку провів 6 матчів. У складі збірної був учасником розіграшу Золотого кубка КОНКАКАФ 2003 року у США і Мексиці. У чвертьфіналі «реггі бойз» з рахунком 0:5 поступилися Мексиці та вилетіли з турніру. Кар'єра тренераУ травні 2016 року Байфілд розпочав кар'єру функціонера, зайняв посаду головного тренера клубу «Реддітч Юнайтед» з Південної футбольної ліги[49]. Також був заявлений і як гравець, у сезоні 2016/17 років зіграв у чемпіонаті 6 матчів[50] У травні 2018 року очолив «Стартфорд Таун»[51]/ У вересні того ж року залишив клуб, а в жовтні — призначений головним тренером «Волсолл Вуд»[52]. У травні 2019 року залишив «лісовиків» й очолив «Альвечерч». У січні 2020 року знову став головним тренером «Волсолл Вуд». Особисте життяУ червні 2008 року одружився з поп-співачкою Джамелією, але вже в листопаді 2009 року пара подала на розлучення[53]. Разом з Джамелією виховує доньку, Тіані, яка народилася 21 жовтня 2005 року[54]. Під час їх стосунків також був вітчимом Теї, яка народилася в 2001 році[55]. На відміну від стереотипу ВАГ, Джамелія насправді була набагато відомішою знаменитістю, ніж Байфілд. Це призвело до збентеження Байфілда, коли Джамелія зайнялася публічною суперечкою з Алекс Курран, дружиною Стівена Джеррарда; Курран на сторінках журналу ОК! сказала, який «[Джамелія буде] рада дізнатися, що я не знаю імені її хлопця, але Стівен вважає, що він гірший за нелігового футболіста»[56]. Статистика виступівКлубна
Досягнення
Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
