Давітая Феофан Фарнейович

Феофан Фарнейович Давітая
груз. თეოფანე დავითაია
Народився	15 вересня 1911(1911-09-15) Екі, Кутаїська губернія, Російська імперія
Помер	29 червня 1979(1979-06-29) (67 років) Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР
Місце проживання	Грузія
Країна	Російська імперія  Грузинська Демократична Республіка  СРСР
Діяльність	географ, кліматолог
Alma mater	Тбіліський державний університет
Галузь	географія, кліматологія і агрометеорологія
Заклад	Інститут географії імені Вахушті АН Грузинської РСР
Посада	директор
Науковий ступінь	доктор сільськогосподарських наук
Вчителі	Джавахішвілі Олександр Миколайович
Членство	Грузинська національна академія наук
Партія	КПРС
Війна	Друга світова війна
Нагороди	заслужений діяч науки Грузинської РСР^d (1966) State Prize of Georgia^d (1971) Q65158091?

Феофан Фарнейович Давітая (груз. თეოფანე დავითაიაнар. 15 вересня 1911(19110915), Екі — пом. 29 червня 1979, Тбілісі) — радянський географ, агрометеоролог і кліматолог. Доктор сільськогосподарських наук з 1951 року, академік АН Грузинської РСР з 1960 року.

Біографія

Народився 15 вересня 1911 року в селі Екі (тепер муніципалітет Сенакі, мхаре Самеґрело-Земо Сванеті, Грузія). У 1927 році закінчив середню школу в Поті. 1932 року закінчив Всесоюзний інститут субтропічних культур в Тбілісі. Член ВКП(б) з 1939 року. У 1932—1962 роках — на науково-дослідній і викладацькій роботі, зокрема у Всесоюзному інституті рослинництва та Агрогідрометеорологічному інституті (обидва в Ленінграді). Брав участь у Другій світовій війні. Від 1962 року і до смерті — директор Інституту географії імені Вахушті АН Грузинської РСР. У 1970—1979 роках — президент Географічного товариства Грузії; у 1972—1979 роках — віцепрезидент Міжнародного географічного союзу.

Помер в Тбілісі 29 червня 1979 року.

Наукова діяльність

Працював в області загальної сільськогосподарської кліматології, агрометеорології, географії сільського господарства з проблем захисту і перетворення природи. Велика заслуга Давітая належить у теоретичному обґрунтуванні методів боротьби з несприятливими умовами клімату і погоди. Розробив методику агрокліматичного районування та сільськогосподарської оцінки клімату, вивчив кліматичні зони винограду в СРСР. Автор понад 300 наукових праць, у тому числі 12 монографій. Серед робіт:

• Климатические зоны винограда в СССР. Москва; Ленинград, 1938;
• Климатические зоны винограда в СССР. — 2-е изд. — Москва, 1948;
• Климат и качество вин на Южном берегу Крыма // Виноделие и виноградарство СССР. 1947. № 11;
• Микроклиматические особенности Южного берега Крыма // Там само. 1948. № 5;
• Исследование климатов винограда в СССР и обоснование их практического использования. — М.—Л., 1952;
• Климатические показатели сырьевой базы виноградовинодельческой промышленности // Тр. ВНИИ винограда и вина «Магарач». 1959. Т. 6, вып. 1;
• Атмосфера и биосфера — прошлое, настоящее, будущее. — Л., 1975.

Відзнаки

• Заслужений діяч науки Грузинської РСР (1966);
• Державна премія СРСР (1973, 1978);
• Державна премія Грузинської РСР (1971);
• Нагороджений:
  • орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня (21 жовтня 1944);
  • двома орденами Червоної Зірки (28 липня 1943 і 16 червня 1945);
  • двома орденами «Знак Пошани»;
  • медаллю «За оборону Ленінграда» (22 грудня 1942);
  • медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (9 травня 1945)[1].

Примітки

1. Память народа [Архівовано 29 грудня 2019 у Wayback Machine.](рос.)

Література

• Энциклопедия виноградарства / гл. ред. А. И. Тимуш. — Кишинев : Гл. ред. Молдавской Советской Энциклопедии, 1986.(рос.)