ДОТ № 456 (КиУР)

50°31′15.40″ пн. ш. 30°16′23.13″ сх. д. / 50.5209444° пн. ш. 30.2730917° сх. д. / 50.5209444; 30.2730917

ДОТ № 456

ДОТ № 456 — довготривала оборонна точка, що входила до складу першої лінії оборони Київського укріпленого району.

Історія

ДОТ № 456 у системі оборони 2-го БРО КиУР

ДОТ побудовано у 1930 році на західній ділянці оборони м. Києва безпосередньо на передньому краї укріпрайону напроти містечка Ірпінь. Ця фортифікаційна споруда мала 1 поверх, 3 амбразури для станкових кулеметів (основне озброєння). ДОТ № 456 мав спеціальне протихімічне приміщення і тому відноситься до фортифікаційних споруд типу «Б». Його клас стійкості «М1». Тобто споруда могла витримати 1 влучання 203-мм гаубиці. ДОТ не мав вогневого зв'язку з сусідніми оборонними точками, бо вважалося, що річка Ірпінь з її заболоченими берегами надає достатній захист даній ділянці оборони[1].

Організаційно він входив до складу 2-го батальйонного району оборони (БРО) КиУРа, що прикривав район села Романівка. Влітку-восени 1941 року гарнізон ДОТ, що складався з бійців 193-го окремого кулеметного батальйону КиУР під командуванням молодшого лейтенанта І.М. Кузнєцова, брали участь в обороні Києва. До 24-25 серпня 1941 року споруда знаходилася у тилу радянських військ, фронт пролягав західніше. Під час другого штурму КиУР, що розпочався 16 вересня 1941 року, ДОТ № 456 не мав бойового контакту із супротивником. Вдень 18 вересня війська 37-ї армії Південно-Західного фронту розпочинають за наказом відхід з КиУР та міста Київ. Гарнізони ДОТ КиУР належали до останніх, хто відходив на лівий берег Дніпра, серед них був і гарнізон ДОТ № 456. Удень 19 вересня передові загони 71-ї піхотної дивізії німців зайняли територію 2-го БРО без бою, затримуючи лише дезертирів-червоноармійців та перебіжчиків[2].

У 2017 році вийшла книга "Киевский укреплённый район. 1941 год.Хроника оборони"(див. примітку 2) де на стор. 379 є така інформація: "Мл. лейтенент Кузнецов Иван Никитович, который прибыл в КиУР из состава 140-го опб СтУРа, уже имел опыт приграничных боёв, был назначен коменндантом ДОТа № 477 (!!!) и при выходе из окружения пропал без вести". Також, внизу цієї сторінки є виноска 394 де конкретно вказано на те , що " Широко распространена ошибочная версия, что л-т Кузнецов И.Н. командовал ДОТом №456.Эта версия, скорее всего, появилась из-за невнимательного прочтения и неверного толкования послевоенных писем жены лейтенанта. В одном из приказов 161-го опб, обнаруженных ЦАМО, указано, что он командовал ДОТом № 477" .

Сьогодення

ДОТ напівзруйнований, має статус пам'ятки історії місцевого значення.[3]


Галерея

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: ДОТ № 456 (КиУР)
  • Пам'ятна дошка на ДОТ.
    Пам'ятна дошка на ДОТ.
  • Вид з північного заходу.
    Вид з північного заходу.
  • Вид зі сторони входу.
    Вид зі сторони входу.

Див. також

Примітки

  1. ↑ А. В. Кайнаран, А. Л. Крещанов, А. Г. Кузяк, М. В. Ющенко Киевский укрепленный район 1928—1941. — ПП Видавництво «Волинь», 2011. — 356 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-136-4
  2. ↑ А. В. Кайнаран, Д. C. Муравов, М. В. Ющенко Киевский укрепленный район. 1941 год. Хроника обороны. — ПП Видавництво «Волинь», 2017. — 456 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-210-1
  3. ↑ Наказ Міністерства культури і туризму України від 24.09.2008 № 1001/0/16-08, історія