Гірло

Гі́рло[1] (від горло) — назва рукавів і проток в дельтах великих річок, що впадають в Чорне і Азовське моря.

Окрім рукавів, гірлом (гирлом) називають також кінець річкового устя в морській частині дельти (в затоці, лимані). Гірлом також називають протоку, канал або взагалі більш-менш глибокий фарватер, прокладений течією річки або штучним випрямленням у дельті.

Багато дунайських, донських та дніпровських мають слово гирло (гірло) частиною власної назви. Так продовженням Дніпра є Білогрудівське гірло, а рукава Кінки — Збур'ївське гірло.

Слово гірло (рос. гирло) в сенсі устя широко використовується на півдні Росії. У Книзі Великому кресленню, що містила пояснення до географічної карти, створеної в XVI столітті, згадується гірло в сенсі протоки. У 1865 році в Росії було засновано Гірловий комітет для підтримки донських гірл в стані, придатному для судноплавства. Протока Горло Білого моря зветься поморами Гірлом.

Див. також

Примітки

  1. Гірло // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

Джерела

  • Белявский П. Е. Донские гирла. — СПб., 1888. (1-е изд. — Одесса, 1872).
  • Броунов П. И. Гирло // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.