|
Гіксоси
Гіксоси — група кочових племен з Малої Азії, які завоювали Нижній Єгипет в середині XVIII століття до н. е за часів XIII–XVII династій. Згодом, близько 1650 року до н. е. вони, подібно до єгипетських фараонів утворили тут свою династію правителів — XV династію єгипетських фараонів. Час правління гіксосів в історії Стародавнього Єгипту заведено називати Другим перехідним періодом. Вигнані з Нижнього Єгипту фараоном Яхмосом I близько 1550 року до н. е. Деякі дослідники вважають, що саме ці історичні події описані в Біблії (книга Вихід), правда, в дещо інакшій інтерпретації. Назва
Об'єднання гіксосів утворилося на території Сирії. Вони перейняли передові військові технології від індоєвропейських народів[2] і здійснили експансію в бік Єгипту. Основу гіксосів становили амореї, до яких також приєдналися хурити і хети[3]. За іншою версією цей союз складався з амалекітян, шасу і хуритів. Свою назву ці племена отримали від єгипетського словосполучення 𓋾𓈎𓈉 (ḥḳꜣ-ḫꜣswt або ḥḳꜣw-ḫꜣswt, «Хек-Хасут»), що означало «правитель чужоземних країн»[4][5]. Сучасна грецька назва, «гіксоси» (дав.-гр. ὑκσώς або дав.-гр. ὑξώς, трансліт. Іксос), скоріше за все є спотворенням (дав.-гр. Ὑκουσσώς, трансліт. Ікуссос, латиніз. Hykoussôs)[6]. Манефон[7] перекладає слово гіксоси в одному місці, як царі-пастухи, а в іншому — полонені пастухи, позаяк гортанне г в єгипетському слові «Хек» — здобич, полонений.
Історичні події Заперечуючи свідчення Манефона про несподіване вторгнення гіксосів в Єгипет, Дональд Редфорд[8] припускає, що у XVIII—XVII століттях до н. е., коли Єгиптом правили слабкі XIII і XIV династії, різні семітські племена поступово переходили через Суецький перешийок і розселялись в дельті Нілу. Можливо, що в цей час Єгипет знаходився в стані громадянської війни, яку вели між собою окремі номархи, чи придворні партії. В такому випадку, гіксоси могли бути запрошені в дельту як найманці, для ведення війни з Фівами. З часом кількість гіксосів в Нижньому Єгипті збільшилась настільки, що вони становили більшість місцевого населення. Їх вожді відкрито захопили владу в місті Аваріс, де стали правити їх царські династії (на кшталт єгипетських), за Манефоном XV і можливо XVI династія. Найбільшої могутності гіксоси досягли за часів правління царів Апопе і Йанна, війська яких змогли просунутися далеко на південь уздовж Нілу, сягнувши і зруйнувавши місто Кус (табличка Карнарвона І). Однак загарбати весь Верхній Єгипет гіксосам так і не вдалося. У Фівах в цей час правила XVII династія, фараони якої розпочали національно-визвольну боротьбу проти чужоземних загарбників. За легендою, боротьбу за визволення Єгипту розпочав фараон Таа II Секененра, який, судячи з його мумії, ймовірно загинув у битві. Його син і наступник, Камос — останній фараон XVII династії воював більш успішно. Його війська вирушили на північ, перехопили гіксоських гінців до володаря країни Куш, і з боями дійшли майже під самі стіни Аваріса, проте захопити добре укріплене місто не змогли (стела фараона Камоса). Наслідки гіксоського пануванняПісля гіксоського періоду в Єгипті з'явилась нова зброя і військове оснащення. Лук став складнішим і загнутим назад, з'явились нові різновиди мечів і кинджалів, новий тип щита, кольчуга і металевий шолом. Найважливішим нововведенням була двоколісна бойова колісниця, у яку запрягали двох коней. Її використання суттєво змінило тактику ведення військових дій. У релігійній сфері також були зміни: виник культ західно семітських божеств — Баала, Анат і Астарти. З Баалом ототожнювався єгипетський Сет. У єгипетській мові з'явилось багато запозичених слів семітського походження. Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.png){kind=small}
