Гюстав Шарпантьє

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шарпантьє.
Гюстав Шарпантьє
фр. Gustave Charpentier Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився25 червня 1860(1860-06-25)[4][5][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дьєз, Гранд-Ест[1][6]
Помер18 лютого 1956(1956-02-18)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих (95 років)
Париж[1][6]
ПохованняПер-Лашез Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняПариж
Діяльністькомпозитор, диригент, письменник
Alma materПаризька вища національна консерваторія музики й танцю Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіEmile Pessardd Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовфранцузька[7][8] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоАкадемія красних мистецтв Франції (18 лютого 1956)[9] Редагувати інформацію у Вікіданих
Напрямоккласична музика Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанропера Редагувати інформацію у Вікіданих і класична музика Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusLouise[d] Редагувати інформацію у Вікіданих і Julien ou La Vie du poèted Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
IMDbID 0153431 Редагувати інформацію у Вікіданих

Гюстав Шарпантьє (фр. Gustave Charpentier; 25 червня 1860, Дьєз, Франція — 18 лютого 1956 Париж, Франція) — французький композитор, послідовник натуралістичного руху Еміля Золя, член Інституту Франції (1912).

Біографія

Музичну освіту здобув в Паризькій консерваторії, де його педагогами були Ламбер Жозеф Массар (скрипка) і Жуль Массне (композиція). За кантату «Дідона» був удостоєний Римської премії, завдяки чому 1887 — 90 роки провів в Італії. Після перебування в Римі написав симфонічну сюїту «Італійські враження» (1890), на музику якої пізніше, у 1913, був поставлений балет. Надалі жив у Парижі. Вершина творчості композитора — опера «Луїза», за своїм стилем близька традиціям веризму і французької ліричної опери.

Музично-просвітницька діяльність

Гюстав Шарпантьє вів інтенсивну музично-просвітницьку роботу. У 1900 він заснував Народну консерваторію (Інститут Мімі Пенсон), в якій дівчата з соціальних низів мали можливість отримати безкоштовну освіту, і став її директором. Був ініціатором створення Народного театру, організатором масових народних музичних свят «Свято коронування Музи», писав до них музику.

Твори

Опери

  • «Луїза»(1900)
  • «Жульєн, або Життя поета» (1913)

Кантати

  • «Дідона» (1887)
  • «До сторіччя Віктора Гюго»(1902)

Оркестрові твори

  • Три прелюдії (1885)
  • «Італійські враження», сіюта (1890)

Твори для голосу з фортепіано

  • «Квіти зла»(1895)
  • "Поеми для співу (1887—1897)

та ін.

Примітки

  1. ↑ а б в г Шарпантье Гюстав // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ а б в Encyclopædia Britannica
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ база даних Léonore — ministère de la Culture.
  6. ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
  7. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  8. ↑ CONOR.Sl
  9. ↑ www.academiedesbeauxarts.fr

Посилання