Гусєв Дмитро Миколайович

Гусєв Дмитро Миколайович
Народився26 жовтня 1894(1894-10-26) Редагувати інформацію у Вікіданих
село Карсун Карсунського повіту Симбірської губернії, тепер Карсунського району Ульяновської області, Російська Федерація
Помер25 серпня 1957(1957-08-25)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих (62 роки)
Москва, СРСР[1]
ПохованняНоводівичий цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьросіянин
Діяльністьофіцер
Alma materВійськова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації Редагувати інформацію у Вікіданих
УчасникПерша світова війна Редагувати інформацію у Вікіданих, Громадянська війна в Росії Редагувати інформацію у Вікіданих, радянсько-фінська війна Редагувати інформацію у Вікіданих і німецько-радянська війна Редагувати інформацію у Вікіданих
Посададепутат Верховної ради СРСР[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Військове званнягенерал-полковник Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКПРС
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Суворова 1 ступеня орден Кутузова I ступеня орден Червоної Зірки медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За визволення Праги» медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії» медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» медаль «У пам'ять 250-річчя Ленінграда» орден «Хрест Грюнвальда» 2 ступеня медаль «За Одру, Нису і Балтику»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гусєв.

Дмитро́ Микола́йович Гу́сєв (26 жовтня 1894(18941026), село Карсун Карсунського повіту Симбірської губернії, тепер Карсунського району Ульяновської області, Російська Федерація — 25 серпня 1957, місто Москва, Російська Федерація) — радянський військовий діяч, генерал-полковник (18.06.1944). Герой Радянського Союзу (6.04.1945). Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Життєпис

Народився в родині адвоката. Закінчив вище початкове училище, служив чиновником-канцеляристом в одному з місцевих повітових присутніх місць.

З 1916 року служив у російській імператорській армії, брав участь у Першій світовій війні. У 1917 році закінчив Оренбурзьку школу прапорщиків, був молодшим офіцером роти.

У Червоній армії з 1918 року. Під час громадянської війни в Росії служив помічником командира стрілецької роти, помічником командира стрілецького полку, командиром батальйону, ад'ютантом полку, воював на Східному фронті. З червня 1922 року служив у 33-й стрілецькій дивізії: начальник штабу 97-го стрілецького полку, завідувач розвідки дивізії, начальник оперативної частини штабу дивізії, начальник штабу дивізії.

У 1926 році закінчив стрілецько-тактичні курси удосконалення комскладу РСЧА «Постріл» імені Комінтерну.

З жовтня 1930 року — командир 87-го стрілецького полку 29-ї стрілецької дивізії Білоруського військового округу.

Член ВКП(б) з 1932 року.

З березня 1936 року — помічник командира 5-ї стрілецької дивізії Білоруського військового округу.

З березня 1937 року був тво. командира 48-ї стрілецької дивізії, з червня 1937 по жовтень 1938 року — тво. командира 5-ї стрілецької дивізії. У жовтні — грудні 1938 року — помічник командира 5-ї стрілецької дивізії.

З грудня 1938 року — викладач кафедри загальної тактики Військової академії РСЧА імені Фрунзе. Учасник радянсько-фінської війни.

З липня 1940 року — заступник начальника штабу Прибалтійського Особливого військового округу. У червні 1941 року призначений виконувачем обов'язків начальника штабу Прибалтійського Особливого військового округу.

З 4 серпня 1941 року — начальник штабу 48-ї армії Західного фронту.

У вересні — жовтні 1941 року — заступник начальника штабу Ленінградського фронту.

З 10 вересня 1941 до 28 квітня 1944 року — начальник штабу Ленінградського фронту.

28 квітня 1944 — 1945 року — командувач 21-ї армії Ленінградського, 3-го Білоруського та 1-го Українського фронтів.

За вміле командування армією та виявлені при цьому мужність та героїзм Указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 квітня 1945 року генерал-полковнику Гусєву Дмитру Миколайовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка» (№ 609).

З літа 1945 до квітня 1946 року — командувач 4-ї гвардійської армії.

У квітні 1946 — 1949 року — командувач військ Ленінградського військового округу.

У 1950 році закінчив Вищі академічні курси при Військовій академії Генерального штабу.

У квітні 1950 — травні 1951 року — командувач військ Східно-Сибірського військового округу.

У травні 1951 — травні 1953 року — командувач військ Забайкальського військового округу.

З травня 1953 року перебував у розпорядженні міністра оборони СРСР через хворобу.

З вересня 1955 року — у відставці за станом здоров'я.

Помер 25 серпня 1957 року. Похований на Новодівочому цвинтарі в Москві.

Військові звання

Нагороди

Примітки

  1. ↑ а б в Гусев Дмитрий Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Джерела

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. Т. 1 /Абаев — Любичев/. М.: Воениздат, 1987.
  • Великая Отечественная. Командармы. Военный биографический словарь. — М.; Жуковский: Кучково поле, 2005.
  • Соловьев Д. Ю. Все генералы Сталина. Том 4. — М., 2019.
  • Гусев Дмитрий Николаевич [Архівовано 21 листопада 2021 у Wayback Machine.] (рос.)