Густав Шведський (герцог)
Франц Густав Оскар Шведський та Норвезький (швед. Frans Gustaf Oscar av Sverige och Norge), (нар. 18 червня 1827 — пом. 24 вересня 1852) — принц шведський та норвезький, герцог Уппландії, син короля Оскара I та Жозефіни Лейхтенберзької, композитор, музикант та художник. БіографіяГустав народився 18 червня 1827 року в палаці Хага. Він був другим сином в родині кронпринца шведського та норвезького Оскара та його дружини Жозефіни Лейхтенберзької. Новонароджений мав старшого брата Карла, а згодом з'явились і молодші — Оскар та Август, і сестра Євгенія. Всі діти виховувалися в дусі суворого лютеранства, попри те, що матір була католичкою. Вони отримували освіту в королівському палаці під наглядом викладачів, яких вона підбирала. Після цього Густав з братами відвідував в Уппсальському університеті. Там у них було своє місце, так званий «Принс-холл». Також навчався в університеті Крістіанії. Принц Густав все життя виявляв великий інтерес до історії своєї країни та мистецтва. Був канцлером Шведської Королівської Академії мистецтв. Полюбляв малювати, та перш за все став відомим в області музики. З усієї родини Бернадотів мав найяскравіший музичний талант. Мав навіть прізвисько «Співаючий принц» («Sångarprinsen»). Він став членом шведської академії музики у 1844 році. Його вчителем і зразком наслідування був Адольф Фредрік Ліндблад. З композицій принца, які він друкував під псевдонімом G ****, збереглося близько п'ятдесяти. Двоє з його творів для арфи популярні у Швеції і дотепер: «Studentsången» («Пісня студента») та («Vårsång») («Весняна пісня»). Тексти двох пісень написані Германом Сатербергом. Також писав марші, романси, пісні та інші твори для фортепіано. До всього був ще й чудовим піаністом та співаком. В університеті часто співав з братами квартетом, а також запрошував долучатися до них інших студентів. За повідомленнями свідків, мав дуже красивий та ліричний тенор. 11 лютого 1846 році Густав став почесним членом королівської академії наук. У ранньому віці вступив до армії. У 1850 році отримав звання підполковника. У лютому 1851 року його батько придбав палац Стернзунд і подарував його Густаву. Той доручив куратору П.А.Ністрьому провести там капітальний ремонт. Вважається, що у цьому палаці принц написав декілька своїх невідомих творів. Густав здійснив декілька мандрівок Швецією та Норвегією. У 1852 році він із сестрою та матір'ю супроводжували батька на лікування до цілющих джерел Бад-Кіссінгену у Німеччині. Здоров'є короля покращало, і у вересні вони вирушили в зворотну путь. До Христіанії мали добиратися морем, але через сильний шторм корабель із королівською сім'єю опинився у Гаміні. Коли ж Бернадоти нарешті досягли норвезької столиці 16 вересня, принц був вже настільки виснажений, що не міг самостійно пересуватися і мав високу температуру. Його доправили до королівського палацу, де він раптово помер вісім днів потому, як повідомлялося, від черевного тифу.[5] Йому було 25 років. Батько та сестра також захворіли, але змогли видужати. Похований Густав у склепінні під каплицею Бернадоттів у кірсі Ріддархольмен[6]. Вшанування пам'яті
Родинне дерево
Примітки
Література
Посилання
|