|
Густав Вільке
Густав Вільке (нім. Gustav Wilke; нар. 6 березня 1898, Дойч-Ейлау, Західна Пруссія — пом. 14 березня 1977, Оберстдорф, Баварія) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант (1944) повітряно-десантних військ Німеччини в роки Другої світової війни. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста (1940). БіографіяГустав Вільке народився 6 березня 1898 року в місті Дойч-Ейлау в прусській провінції Західна Пруссія. Військова кар'єра
27 грудня 1916 року добровільно поступив на військову службу фанен-юнкером до 4-го гренадерського полку Прусської армії, бився на Східному та Західному фронтах. Завершив війну у званні лейтенанта. 21 січня 1920 звільнився з лав збройних сил Німеччини, однак 1 лютого 1925 року відновився на службі та був призначений до 2-го піхотного полку армії Веймарської республіки. Перебував на різних командних та штабних посадах у піхотних частинах рейхсверу. З приходом нацистів до влади залишився в армії. З жовтня 1935 року перевівся до Люфтваффе, де служив на різних посадах. З 1 жовтня 1938 року командир роти в 23-му навчальному авіаційному полку. 1 квітня 1939 став командиром батальйону в цьому полку. у листопаді 1939 року Г. Вільке призначили командиром авіапланерної групи Гагенов/Ліппштадт (нім. Luftlandegeschwader Hagenow/Lippstadt), яка готувалась до висадки повітряного десанту в Голландії. 24 травня 1940 року за проявлену мужність та сміливість у боях під час проведення операції нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста. 25 вересня 1940 року став командиром 1-ї десантно-транспортної авіаційної ескадри (LLG 1). З вересня 1941 року призначений спеціальним представником Люфтваффе на виробництво компанії Messerschmitt, де брав участь у будівництві та розробці великомасштабних вантажних планерів. 1 березня 1942 року Г. Вільке присвоєне звання оберста. 1 травня він став командиром авіапольового полку, який пізніше переформували на 1-шу авіапольову дивізію Вермахту. 30 вересня 1942 року очолив цю дивізію, яка у складі 10-го армійського корпусу генерала К. Гансена утримувала позиції поблизу озера Ільмень. 20 квітня 1943 року підвищений у генерал-майори. З грудня 1943 року командував 2-ю, а потім 5-ю, 9-ю та в останні дні війни — 10-ю парашутними дивізіями Люфтваффе. 5 травня 1945 року захоплений у полон, де перебував до липня 1947 року. Нагороди
Див. такожЛітература
Посилання
Примітки |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
