|
Гурський Дмитро Сергійович
Дмитро Сергійович Гурський (28 листопада 1948, село Мар'янівка Васильківського району Київської області — 4 вересня 2018, Київ) — український геолог, почесний член Академії гірничих наук України (2008), кандидат геологічних наук (2008). Почесний розвідник надр (1995). Заслужений працівник промисловості України (2003). ЖиттєписДмитро Сергійович народився 28 листопада 1948 р. у с. Мар’янівці Васильківського району Київської області. Одразу після закінчення Київського геологорозвідувального технікуму (1968) розпочав трудову діяльність. Без відриву від виробництва закінчив Іркутський державний технічний університет (1979). Працював у Сосновській експедиції, Красноярському та Якутському геологічних управліннях Міністерства геології СРСР, Зарубіжгеології (в Алжирі), ВГО “Північукргеологія” на посадах від гірничого майстра до головного геолога об’єднання. З 1996 р. розпочав свою діяльність у центральних органах влади з геології та використання надр України: начальник головного геологічного управління (1996 – 1997), заступник і перший заступник голови Держкомгеології України (1997 – 2000), начальник Департаменту геології та використання надр Міністерства екології та природних ресурсів України (2000 – 2002), а згодом – Державного комітету природних ресурсів України, голова Державної геологічної служби України (2002 – 2004, 2005 – 2006). Потім недовгий час (2007) був заступником голови правління НАК “ Надра України ”, після чого працював заступником міністра у Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України (2007 – 2010), першим заступником і заступником голови Державної геологічної служби (2010 – 2011). З 2011 року і до останнього дня працював у приватній геологічній компанії, час від часу виїжджаючи на роботи до країн Африки. Д. С. Гурський був основним розробником Закону України “ Про державну геологічну службу України” (Держгеолслужбу), який було прийнято 4 листопада 1999 року. В результаті 27.12.2001 року вийшли постанова Кабінету Міністрів України № 1748 "Про Державну геологічну службу України" [Архівовано 1 серпня 2021 у Wayback Machine.] як урядовий орган державного управління у складі Міністерства екології та природних ресурсів України та постанова Кабінету Міністрів України від 30.03.2002 року № 439 про затвердження Положення про Державну геологічну службу [Архівовано 1 серпня 2021 у Wayback Machine.]. Безпосередньо під його керівництвом розроблено Концепцію нарощування мінерально-сировинної бази як основи стабілізації економіки України на період до 2010 року і Концепцію державної мінерально-сировинної політики щодо використання стратегічно важливих для економіки України корисних копалин, Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України до 2010 року і на період до 2030 року[1], які затверджено Законами України, численні нормативно-правові документи, ухвалені постановами Кабінету Міністрів України. Під керівництвом та при безпосередній участі Д. С. Гурського була проведена розвідка й розпочата експлуатація золоторудних родовищ у Закарпатті (Мужіївське золоторудне родовище ) та на Донбасі. Підготовлені до детальної розвідки і подальшої експлуатації цілий ряд родовищ і рудопроявів золота на Українському щиті, проведено роботу щодо вивчення та підготовки до використання нетрадиційних для України видів мінеральної сировини і, в результаті, відкрито сотні нових перспективних рудопроявів. Саме у цей період в Україні уперше у світі з’явився новий вид регіональних геологічних досліджень (РГД) – геологопрогнозне картування. За рішенням Д. С. Гурського було започатковано нові напрями геологічних робіт – збереження геологічної спадщини (геологічні пам'ятки природи) і пошуки самородної міді. За часів перебування Д.С. Гурського на чолі Держгеолслужби було підготовлено й видано велику кількість нормативно-методичних документів – галузеві стандарти, керівні нормативні документи, інструктивну й методичну літературу; а також спеціальну геологічну літературу, монографії. Регулярно проводилися наради геологів - зйомщиків, міжнародні й міжгалузеві конференції. По території України, завдяки ініціативі Д. С. Гурського, Держгеолслужба провела низку геологічних екскурсій, в яких брали участь провідні закордонні фахівці. Була налагоджена та успішно проводилася співпраця з науковими установами НАН України, у тому числі – створено та результативно працювали міжвідомчі Тектонічний і Петрографічний комітети. Д. С. Гурський до 2010 року був постійним учасником Міжурядової ради з розвідки, використання та охорони надр СНД. Він започаткував активну позицію української сторони з більшості питань, які вона розглядала. З 23-х спільних проектів країн-учасниць цієї ради українська сторона брала участь у 18-ти, причому – у половині з них як країна-координатор проекту. Наукова робота та наукові публікаціїД. С. Гурський був автором, співавтором і головним редактором більше ніж 200 наукових праць, зокрема монографій та наукових статей, патентів, різних геологічних карт України масштабу 1:1 000 000 (Металогенічної, Аномального магнітного поля, Гравітаційного поля, Корисних копалин, Геологічної, Тектонічної тощо). Вагомим внеском у результати геологічних досліджень була його дисертаційна робота “Концептуальні засади державної мінерально-сировинної політики щодо використання стратегічно важливих для економіки країни корисних копалин” (2008). Перебуваючи впродовж багатьох років на посаді головного редактора галузевого журналу “ Мінеральні ресурси України”, тримав на високому рівні якість публікацій журналу і особисто пропонував фахівцям писати наукові статті щодо розвитку мінерально-сировинної бази України. У творчому доробку Д.С. Гурського також залишились цікаві малі розповіді та есе, опубліковані в різних журналах. До головних наукових публікацій Д. С. Гурського, в яких він був автором, співавтором чи головним редактором (після 2000 року) відносяться такі[2]:
Нагороди
Джерела
Примітки
|
||||||||||||||||
