|
Гурин Іван Іванович
Гурин Іван Іванович (нар.24 квітня (7 травня) 1905, с. Бзів, тепер Баришівського району Київської області — пом.20 жовтня 1995, м. Миргород Полтавської області) — український фольклорист, лексикограф, етнограф, мовознавець, педагог, громадський діяч. БіографіяПісля закінчення Ржищівського педагогічного технікуму отримав направлення на роботу в Жванець нинішнього Кам’янець-Подільського району. 1926—1929 роках працював учителем суспільствознавства та географії у Жванецькій семирічці. У Жванці одружився з учителькою біології й хімії Вірою Олійник. 1931 року заочно закінчив Кам’янець-Подільський інститут соціального виховання. 1938 — закінчив Київський педагогічний інститут. У 1926—1966 працював учителем української мови та літератури на теренах семи областей України.[1] Наукова діяльністьФольклор, етнографіяЗібрав великий фольклорний, етнографічний і діалектологічний матеріал — понад три тисячі пісень, окрім цього, записані тисячі загадок, казок, бувальщин, анекдотів, голосінь, замовлянь, рецептів народної медицини, три тисячі прислів'їв та приказок,[2] — що увійшли, зокрема, до академічних збірників «Чумацькі пісні» (1976), «Весільні пісні» (1982), «Дитячий фольклор» (1984) та виданий окремими збірниками:
СловникиУклав (опубліковані):
Неопубліковані:
Словник епітетів; Словник прислів’їв; Весільний словник; Словник народного віршування та римування; Словничок дитячої лексики, Словник етнографічний (побуту), Словник етнографічних діалективізмів, Словник реалій українського фольклору, Словник епітетів Т.Шевченка.[2] Більшість рукописів зберігаються у ЦДАМЛМ України, словник рим Т. Шевченка — в Інституті літератури HAH України. Громадянська позиція
Література
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||
