|
Гунчак Тарас Григорович
Тара́с Григо́рович Гунча́к (англ. Taras Hunczak; 13 березня 1932, с. Старе Місто, Підгаєцький повіт, Тарнопольське воєводство — 1 липня 2024, США) — український історик, політолог та громадський діяч. Доктор філософії (1960), професор. Член Американської асоціації сприяння розвитку науки, Української академії мистецтв і наук. Дійсний член НТШ, УВАН. Лауреат Міжнародної премії ім. П. Орлика за визначний вклад у демократизацію українського суспільства (1995). Почесний професор Національного університету «Київський політехнічний інститут», почесний Академік АН ВШ України з 1997 р, почесний доктор Національного університету «Києво-Могилянська академія» з 2013 р. Дядько героя російсько-української війни 2014—2015 Марка Паславського. БіографіяНародився у с. Старе Місто на Тернопільщині поблизу містечка Підгайці (Підгаєцького повіту, Тернопільського воєводства, Польща, нині Підгаєцька міська громада, Тернопільського району Тернопільської області, Україна). Дитинство пройшло за часів польської окупації та пацифікації, пізніше — радянської та німецької окупації. Під час Другої світової війни був кур'єром ОУН. Коли йому було 12 років, батьки виїхали в еміграцію (1944). З 1949 року — у США. Ступінь бакалавра (1955) і магістра (1958) здобув у Фордгемському університеті (Нью-Йорк, США). У 1956—1958 роках служив у збройних силах США. Захистив докторат у Віденському університеті (1960, Австрія). Від 1960 викладав в університеті штату Нью-Джерсі в Ратґерсі, одному з найстаріших університетів США та найбільшому вищому навчальному закладі штату Нью-Джерсі. Редактор дослідження «Російський імперіалізм в історичній перспективі» (1973), співпрацює з «Єврейським журналом соціальних досліджень», «Східно-Європейським журналом», «Українським істориком». Активіст наукового та громадського життя української діаспори у США. Головний редактор (1984—1991), співредактор (1992—1995) часопису «Сучасність». Автор праць з історії української революції 1917—1921, українсько-польських взаємин 1918-21, української суспільно-політичної думки XX ст., Української повстанської армії та ін. Ініціатор та реалізатор багатьох видавничих та наукових проєктів в Україні (зокрема, 9-томного видання «Тисяча років української суспільно-політичної думки» (2001). Редактор та співредактор багатьох наукових студій та збірок документів і матеріалів, серед іншого:
Професор історії й політичних наук університету штату Нью-Джерсі в Ратґерсі. Член Сенату університету (1976—1984). Від 2004 року — професор-емерит. З 1991 року — також професор КНУ імені Т. Шевченка та почесний доктор і професор НТТУ «КПІ». Помер у віці 92 роки у США.[1] Наукова діяльністьСфера наукових інтересів — політична історія України, Росії, Польщі XIX—XX століть. Автор численних праць, присвячених історії українських державницьких і визвольних змагань, розвиткові української політичної думки, репресіям і голодоморові в Україні. Ці праці мали значний розголос в академічному середовищі на Заході, руйнуючи усталену росієцентричну схему історії Східної Європи. Організатор численних наукових конференцій, присвячених українській тематиці. Автор «Спогадів» (Київ, 2006). Головний редактор часопису «Сучасність» (1984—1996) та щоквартальника «The Ukrainian Quarterly» (з 2004 р.). Член редколегій багатьох журналів. Заснував у США (1989) фонди сприяння демократизації в Україні та допомоги дітям Чорнобиля. Нагорода Пилипа Орлика (1996) за сприяння розвиткові української демократії. Заслужений діяч науки і техніки України (1993). Відзнаки Верховної Ради та МЗС України (2004). Орден «За заслуги» III ступеня (2008)[2]. Твори
Джерела та література
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
