Гумомотор

Авіамодель з гумомотором, призначена для польотів на відкритому повітрі

Гумомотор — простий двигун для рухомих моделей. Він є скрученим еластичним джгутом з однієї або декількох гумових ниток, один кінець джгута закріплюється нерухомо на корпусі моделі, інший кріпиться до рушія (пропелера, гвинта, колеса). Винайдений в 1871 році французьким винахідником Альфонсом Пено[1].

Принцип дії заснований на властивості гумової нитки запасати потенційну енергію при скручуванні і віддавати її у вигляді кінетичної енергії, що обертає рушій. Час роботи і енергія двигуна залежать від довжини і перетину джгута, сорту гуми. Для збільшення крутильного моменту гумомотор можна підключити до редуктора, до того ж можна використовувати декілька джгутів.

Величина крутильного моменту гумомотора, залежно від довжини і поперечного перетину джгута[2]:

довжина джгута, см перетин джгута, см крутильний момент, кг/см
30 0,24 0,100
40 0,40 0,215
45 0,56 0,356
50 0,64 0,433
55 0,80 0,800

Гумомотори використовуються в авіамоделізмі на мініатюрних літаках вагою в декілька десятків грам, в судномоделізмі та автомоделізмі на простих моделях. В авіамоделізмі, гумомотор, обертаючи повітряний гвинт, забезпечує зліт моделі.

За часів СРСР створення гумомоторних моделей літаків, автомобілів та суден було поширеним напрямом технічної творчості серед дітей, їх будували хлопці, що починали займатися в автомодельних гуртках на станціях юних техніків[3].

Виноски

  1. ПИОНЕР ЛЕТАЮЩИХ МОДЕЛЕЙ [Архівовано 12 листопада 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. Драгунов Г. Б. Автомодельный кружок М. изд-во ДОСААФ СССР, 1988
  3. Бехтерев Ю. Г. На старте — автомодели М. изд-во ДОСААФ, 1977