Гуменюк Надія Павлівна

Надія Павлівна Гуменюк
Народилася2 січня 1950(1950-01-02) (74 роки)
Онацьківці
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьпоетеса, прозаїк, публіцист
Alma materФакультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка
ЧленствоНаціональна спілка письменників України і Національна спілка журналістів України
У шлюбі зЛис Володимир Савович
Преміїім. Лесі Українки, ім. Олександра Олеся, «Благовіст», ім. Віктора Близнеця «Звук павутинки» та ін.
CMNS: Гуменюк Надія Павлівна у Вікісховищі
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Гуменюк.

Наді́я Па́влівна Гуменю́к (нар.2 січня 1950, Онацьківці) — українська поетеса, прозаїкиня, публіцистка, членкиня Національної спілки письменників України, заслужений журналіст України, лауреат премії Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки[1] та інших літературних премій. Дружина відомого волинського письменника Володимира Лиса.

Біографія

Народилася 2 січня 1950 року в селі Онацьківці Полонського району Хмельницької області. Закінчила з відзнакою шкільний відділ Хмельницького педагогічного училища (1970) та факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка (1977).

Журналістську діяльність розпочала 1973 року у редакціях Каланчацької (Херсонщина) та Луцької (Волинь) районних газет. Працювала кореспондентом Рівненського обласного радіо (1975—1980), завідувачкою відділу Луцької районної газети (1980—1985), редактором радіогазети Луцького шовкового комбінату (1987—1990), заступником головного редактора луцької міської газети «Народна трибуна» (1990—1995). З 1996 року — редактор відділу культури Волинської обласної газети «Віче». З 1989 року очолювала один з найбільших у Луцьку осередок Товариства української мови, на початку дев'яностих років була головою луцької міської «Просвіти», працювала в обласних організаціях Українського фонду культури, Союзу українок, в обласній комісії з питань утвердження української мови, пізніше очолювала Волинську обласну організацію Всеукраїнського товариства «Просвіта».

Надія Гуменюк є членкинею Національної спілки журналістів України (з 1977), членом Національної спілки письменників України (з 1995).

Літературна діяльність

Вперше публікуватися почала у десятирічному віці у всеукраїнській газеті для школярів «Зірка». У 1965 році стала переможцем літературного конкурсу на честь ювілею цього видання і була нагороджена двомісячною путівкою у Міжнародний дитячий табір «Артек», де відбувався зліт юних талантів СРСР і впродовж двох місяців тривали зустрічі з відомими митцями, журналістами і літераторами. У 1972 році відбувся дебют у журналі «Радянська жінка», з благословінням Любові Забашти. Далі — публікації у журналах «Україна», «Жовтень», «Прапор» та колективних збірниках. У 1992 році у видавництві «Каменяр» побачила світ перша збірка поезій Надії Гуменюк «Країна світла». Відтоді почалося активне входження письменниці в літературу. У видавництві «Надстир'я» вийшла збірки поезій «Каріатиди» (1994) та «Однокрил» (2000), у видавництві «Волинська книга» — «Тайнопис тиші» (2005) і «Голос папороті» (2009).

Поезії Надії Гуменюк властиві громадянське звучання, філософське осмислення світу, щирість; вся вона пронизана ліричним струменем, що балансує на межі жорстокої дійсності і пошуку ідеалу, земного і небесного, скороминущого і вічного.

Наприкінці дев'яностих років Надія Гуменюк дебютувала як дитяча письменниця. Видавництво «Надстир'я» видало її популярні серед дітей книжки «Чапики — Чалапики» (1990), «Веселка для Веселика» (2001), «Де гуляє крокотам» (2003), «Казка про козака Ярка і Яринку-Живинку» (2004), «Котилася писанка» (2004), а тернопільське видавництво «Підручники і посібники» — «Святвечір» (2003). Книжка «Веселка для Веселика» була представлена в Києві на книжковій виставці у Національній спілці письменників України як одне з найкращих видань для дітей у 2001 році, а книжка «Де гуляє крокотам» отримала диплом в номінації «Література для дітей» на Першому книжковому форумі, що проходив у Тернополі у 2003 році.

Відгуки про творчість

Євген Баран, літературний критик: «Легка й доступна поетична мова Надії Гуменюк. Немає насильства літературної штучності у слові й образі. Таке природне взаємопереплетіння: життєвого досвіду, таланту й літературної традиції».

Микола Жулинський, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка: «Талант Надії Гуменюк різнобічний і багатий. Це справді заслужена журналістка не тільки за званням, але й за великим авторитетом. Вона чудовий прозаїк і публіцист. Але передовсім Надія Гуменюк — чудова поетеса. Її поезії з останньої збірки, що має назву „Голос папороті“, мене вражають тим, що в них така волинська, тиха, але надзвичайно багата образність. Це поетеса класичного стилю, дуже виваженої поетичної традиції».

Діана Клочко, мистецтвознавець, головний редактор видавництва «Грані-Т»: «Серед відкриттів минулого року — і Надія Гуменюк з Луцька. Її повісті „Зустріч на Босому мосту“ і „Таємниця Княжої гори“, що здобула перше місце у конкурсі „Золотий лелека“, написані гарною, образною, я б сказала, елегантною мовою. У них вміло поєднані історія і сучасність».

Михайло Слабошпицький, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка: «Друга премія конкурсу „Ярославів Вал“ — роман Надії Гуменюк із Луцька „Білий вовк на Чорному Шляху“. Досі Надія Гуменюк була знана здебільшого як поетеса й авторка блискучих поезій для дітей. Я мав приємність говорити про її твори в своїх передачах „Ex libris“ та „Прем'єра книги“. Надія Гуменюк перебуває у прекрасній творчій формі. Головне в романі „Білий вовк на Чорному Шляху“ — гарна мова і захоплюючий динамічний сюжет, тобто те, чого нині дуже потребує українська проза».

Петро Сорока, письменник: «Роман Надії Гуменюк „Янгол у сірому“ випромінює якесь особливе тепло, він ніби засвічений ізсередини (…). Прикметна особливість художнього стилю Н. Гуменюк — виражена притчевість, що робить її цікавою не тільки для сучасного, а, хочеться вірити, і для прийдешнього читача. Ця притчевість іде не лише від доброго знання світової літератури, а також від народної традиції(…)»[2].

Віктор Вербич, письменник, журналіст: «Кожна книга Надії Гуменюк, без жодного перебільшення, це явище. Маю на увазі як прозу, так і поезію та драматургію(…). Роман Надії Гуменюк „Енна“ — унікальне прозове полотно, у якому нагадує про себе не лише вже приречена епоха, а й життєдайно проглядають візії прийдешності. До того ж колорит цього твору промовляє волинськими реаліями».

Бібліографія

Поезія

  • Країна світла. – Львів: Каменяр, 1992. – 53 с.
  • Каріатиди. – Луцьк: Надстир'я, 1994. – 60 с.
  • Однокрил. – Луцьк: Надстир'я, 1999. – 150 с.
  • Тайнопис тиші. – Луцьк: Волинська книга, 2005. – 76 с.
  • Голос папороті. – Луцьк: Волинська книга, 2009. – 200 с.
  • Аркан для ластівки: поезія – Луцьк: Надстир'я, 2019 – 135 с.
  • На терезах осені. – Львів: Каменяр, 2020. – 46 с.

Проза

Драматургія

  • Охоронець для Янгола: радіоп'єси. – Луцьк: Твердиня, 2011. – 114 с.

Книжки для дітей

  • Чапики-чалапики: вірші для дітей. — Луцьк: Надстир'я, 1999. — 24 с.
  • Веселка для веселика: вірші для дітей. — Луцьк: Надстир'я, 2001. — 32 с.
  • Святвечір: пісні для дітей. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2003. — 24 с.
  • Де гуляє крокотам?: вірші для дітей. — Луцьк: Надстир'я, 2003. — 32 с.
  • Казка про козака Ярка і Яринку-Живинку. — Луцьк: Надстир'я, 2004. — 24 с.
  • Котилася писанка: вірші-писанки для дітей. — Луцьк: Надстир'я. 2004. — 28 с.
  • Силует на вежі: оповідання для дітей. — Луцьк: Твердиня, 2005. — 34 с.
  • Зайчик полем чеберяє: вірші для дітей. — Луцьк: Волинська книга, 2006. — 16 с.
  • Боні і підземна ріка: оповідання для дітей. — Луцьк: Волинська книга, 2008. — 54 с.
  • Яка мама в крокотама?: вірші для дітей. — Луцьк: Волинська книга, 2008. — 28 с.
  • Загадковий дирижаблик: вірші для дітей. — Луцьк: Волинська книга, 2008. — 40 с.
  • Зустріч на Босому мосту: повість для дітей. — Київ: Грані-Т, 2009. — 184 с.
  • Таємниця Княжої гори: повість для дітей. — Київ: Грані-Т, 2009. — 196 с.
  • У Янгола під крилом: вірші для дітей про українські свята. — Луцьк: Волинська книга, 2010. — 84 с.
  • Білий вовк на Чорному шляху:[5] роман для дітей. — Київ: Ярославів Вал, 2010. — 140 с.
  • Буслик хоче до Світязя: вірші, казки, оповідання. — Луцьк: Твердиня, 2010. — 64 с.
  • Літо з амазонками: повість для дітей. — Луцьк: Волинська книга, 2011. — 92 с.
  • Шуршик В. та інші: казки з Яринчиного саду. — Тернопіль: Богдан, 2012. — 144 с.
  • Чупакабра і чотири «мушкетери»: повість для дітей. — Київ: Грані-Т, 2013. — 190 с.
  • Лелеча фортеця: повість для дітей. — Луцьк: Терен, 2013. — 118 с.
  • В України — іменини: пісні для дітей. — Луцьк: Надстир'я, 2014. — 32 с.
  • Манюня і Марципан: оповідання для дітей. — Луцьк: Твердиня, 2015. — 106 с.
  • Перекотиняв: вірші для молодшого шкільного віку. — Житомир, 2018. — 32 с.
  • Роденія, або Подорож за веселку: фентезі. — Харків: Віват, 2020 — 196 с.
  • Зустріч на Босому мосту: повість. — Тернопіль: Богдан. 2019 — 216 с.
  • Білий вовк на Чорному шляху: козацьке фентезі. — Тернопіль, 2019: Богдан, 2019 — 208 с.
  • Літо з амазонками: повість. — Харків: Фоліо, 2023 — 140 с.
  • Сохатик і «зуб дракона»: повість. — Харків: Фоліо: 2023 — 158 с.

Літературні премії

  • імені Агатангела Кримського (2001, за збірку «Однокрил»)
  • «Благовіст» (2007, за збірку «Тайнопис тиші»)
  • імені родини Косачів (2011, за книжки для дітей «Зустріч на Босому мосту», «Таємниця Княжої гори», «У Янгола під крилом», «Буслик хоче до Світязя»)
  • імені Олександра Олеся (за збірку «Голос папороті»)
  • імені Віктора Близнеця «Звук павутинки» (2012, за книжку «Шуршик В. та інші казки з Яринчиного саду»)[6]
  • імені Лесі Українки (2014, за книжку «Шуршик В. та інші: казки з Яринчиного саду»)[7]
  • I премія Всеукраїнського конкурсу «Золотий лелека» (2008, за повість "Таємниця Княжої гори)
  • I премія конкурсу «Книжкова толока» (2014, за книжку для дітей "Чупакабра і чотири «мушкетери»).
  • II премія конкурсу «Ярославів Вал» на найкращу історичну книжку (2009, за роман для підлітків «Білий вовк на Чорному Шляху»)
  • II премія всеукраїнського конкурсу «Відродимо забутий жанр» (2011, за радіоп'єсу «Охоронець для Янгола»).
  • III премія всеукраїнського конкурсу «Відродимо забутий жанр» (2010, за радіоп'єси «Тополинка» і «Самотня жінка бажає познайомитися, або Ігри для риб»)
  • III премія Національного конкурсу «Найкраща книга року — 2011» (2011, за книжку для дітей «У Янгола під крилом»)
  • Дипломант Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2011, за роман «Янгол у сірому»)
  • Володар спеціальної премії Міжнародного конкурсу «Коронація слова» (2013, за роман-фентезі для дітей «Роденія, або Подорож за веселку»)
  • Лауреат конкурсу "Коронація слова (2014, за роман «Енна»)
  • I премія конкурсу «Коронація слова» (2015, за роман «Вересові меди»)
  • Премія «Глиняний кіт» — (2017, «За розвиток традицій українського оповідання у книжці «Етюд з метеликом»)
  • 2-а премія Мііжнародного літературного конкурсу «Dnipro-Book-Fest» (2020)
  • 2-а премія «Гранд-Коронація» Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2021, за роман «Та, що ламає вітер»)

Інші відзнаки

  • Заслужений журналіст України (2006)
  • Володар «Крила натхнення» загальнонаціональної програми «Людина року» (1998 р.)
  • «Людина року Волинського краю» (2000 р.)
  • «Почесна відзнака» Національної спілки журналістів України (2004 р.)
  • Почесна відзнака «Журналістська гідність» (2006, за підсумками загальнонаціонального конкурсу «Українська мова — мова єднання»)
  • Лауреат творчої премії міського голови за вагомий внесок у розвиток культури Луцька (2013)
  • «Почесна відзнака» Національної спілки письменників України (2015 р.)

Література про творчість Надії Гуменюк

  • Баран Євген. «За ниточку дощу вогку тримаю хмару…» // Літературна Україна. — 2001. — 14 червня;
  • Береза Микола. Рекорди волинської письменниці // Волинь-нова. — 2009. — 29 грудня;
  • Вербич Віктор. Книга, яка плекає лицарів чину й любові // Луцький замок. — 2010. — 2 грудня;
  • Вербич Віктор. Духовний хліб від Надії, або Притча про повернення до божественної суті «Я» //Українська літературна газета. — 2015. — 16 січня;
  • Віктор Вербич. Від Волині — до Сибіру. — Українська літературна газета, ч. 22 (340) — 11 листопада 2022 р.
  • Віктор Вербич. Переплетіння доль і рятівне світло любові у слові Надії Гуменюк. — Волинська газета, №39, — 9 вересня 2022 р.
  • Вітинська Аліна. Служіння, в яке вкладено і розум, і серце // Луцький замок. — 2015. — 19 лютого;
  • Гей Василь. Тайнопис думки й почуття // Визволяймося від лукавого. –Луцьк: ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2009. — С. 68 –74;
  • Герасименко Ніна. Любов як прихисток для душі //Віче. — 2014. — 14 серпня;
  • Жулинський Микола. Моління до Слова// Альманах «Світязь», 2010;
  • Карась Анна. «Письменницею мене зробила журналістика»: Інтерв'ю з Надією Гуменюк до дня її народження // Волинь-нова. — 2010. — 5 січня;
  • Козак Сергій. «Ярославів Вал»: з історії України // Літературна Україна. — 2009. — 1 жовтня;
  • Кравчук Наталія. Волинська письменниця — призерка всеукраїнського конкурсу радіоп'єс// Вісник. — 2010. — 7 січня;
  • Криштальська Олена. Любов у Слово перелита // Дзвін. — 2010. — № 2;
  • Лукашук Віталій. Луцьк у творчості Надії Гуменюк // Луцький замок. 2011. — 11 серпня;
  • Люпа Валентин. На крилах «Золотого лелеки» — Луцьк // Луцький замок. — 2009. — 5 березня;
  • «Мій прихисток душі, мій сонячний реактор» // Волинь літературна. Наші сучасники. — Луцьк: Волинська обласна друкарня. — 2010. — Стор. 72 — 83;
  • Письменниця Надія Гуменюк: «Якою мовою сьогодні читають діти, такою завтра розмовлятиме Україна» // Волинь-нова. — 2012. — 18 серпня;
  • Письменниця Надія Гуменюк та її казковий сад див і загадок. Бібліографічна пам'ятка для читачів — учнів молодшого та середнього шкільного віку// Серія «Лауреати премії імені Лесі Українки». — Київ. Національна бібліотека для дітей. — 2014;
  • Поліщук Віктор. Надія Гуменюк — лауреат премії імені Лесі Українки // Волинь-нова //2014. — 8 лютого;
  • Сорока Петро. Голос незнищенного світла // Літературна Україна. — 2012. — 18 жовтня;
  • Тимощук Ярослава. Щоб взяти у них автограф, треба було вистояти у черзі // Волинь-нова. — 2014. — 1 листопада.
  • Чучко В. Книга про справжній і хибний час // Слово Просвіти. — 2006. — 27 квітня
  • Шовкошитний Володимир. Код пам'яті — любов (передмова) // Енна: роман. — Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2014.
  • Бондючна Юлія. Авель і Каїн: волинська інтерпретація // Юлія Бондючна. Волинська височина: літературні портрети. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2016. — 176 с.
  • Бондючна Юлія. «Код пам'яті — любов». Інтерв'ю з Надією Гуменюк // Бондючна Юлія. Волинська височина: літературні портрети. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2016. — 176 с.
  • Ольшевський Ігор. Таїна вересового меду. Буквоїд. — 2019 р. — 19 серпня[8].
  • Ольшевський Ігор. Таїна вересового меду. — Альманах «Світязь» — 2020 р.
  • Лісовська Юлія. Хроніка життя однієї людини, роду чи покоління: про «Вересові меди» Надії Гуменюк. Літакцент. — 2019 р. — 20 листопада[9].
  • Палинський Віктор. «Вересові меди» Надії Гуменюк. Слово Просвіти. — 2020 р. — ч. 6, 6 — 12 лютого[10].

Посилання

Примітки

  1. ↑ Надія Гуменюк удостоєна премії Кабінету Міністрів України ім. Лесі Українки. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 квітня 2015.
  2. ↑ «Літературна Україна»: Петро Сорока. Голос незнищенного світла. Архів оригіналу за 17 квітня 2015. Процитовано 10 квітня 2015.
  3. ↑ Волинська письменниця Надія Гуменюк презентувала «Янгола у сірому». Архів оригіналу за 8 жовтня 2016. Процитовано 10 квітня 2015.
  4. ↑ Буктрейлер на книгу Надії Гуменюк «Коханий волоцюга»
  5. ↑ Надія Гуменюк. "Білий вовк на чорному шляху"
  6. ↑ Звук павутинки — Надії Гуменюк. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 10 квітня 2015.
  7. ↑ Надія Гуменюк — Лауреат Премії імені Лесі Українки
  8. ↑ Ігор Ольшевський. Таїна вересового меду. Архів оригіналу за 28 травня 2020. Процитовано 2 червня 2020.
  9. ↑ Юлія Лісовська. Хроніка життя однієї людини, роду чи покоління: про «Вересові меди» Надії Гуменюк. Архів оригіналу за 31 липня 2020. Процитовано 2 червня 2020.
  10. ↑ Віктор Палинський. «Вересові меди» Надії Гуменюк. Архів оригіналу за 24 червня 2020. Процитовано 2 червня 2020.