|
Гузій Анатолій Ількович
Анатолій Ількович Гузій (нар. 7 січня 1957 року село Підгайчики Самбірського району Львівської області — пом.22 грудня 2018, м. Житомир) — академік Лісівничої академії наук України, завідувач кафедри експлуатації лісових ресурсів Житомирського національного агроекологічного університету, доктор сільськогосподарських наук, професор. БіографіяНародився 7 січня 1957 року в селі Підгайчики Самбірського району Львівської області. Закінчив Лубенський лісовий технікум у 1977 р., Львівський лісотехнічний інститут (тепер Національний лісотехнічний університет України, м. Львів) у 1985 р. Спеціальність — «Лісове господарство», кваліфікація — «Інженер лісового господарства». Кандидат сільськогосподарських наук за спеціальністю 03.00.16 — екологія (1992 р.) та доктор сільськогосподарських наук за спеціальність 06.03.03 — лісознавство і лісівництво (2003 р.). Вчене звання професора отримав у 2006 р. по кафедрі лісівництва, лісових культур і таксації ВДНЗ «Державний агроекологічний університет» (тепер — Житомирський національний агроекологічний університет, м. Житомир). Гузій А. І. у 1977—1984 рр. працював помічником лісничого, лісничим, старшим інженером Старо-Самбірського державного лісового господарства (Львівська область). В період 1984—1988 рр. — молодший науковий співробітник Карпатського біосферного заповідника, в 1989—2002 рр. — старший науковий співробітник, заступник директора з наукової роботи природного заповідника «Розточчя», асистент кафедри лісівництва Українського державного лісотехнічного університету (тепер — Національний лісотехнічний університет України, м. Львів). В період 2002—2003 рр. — доцент, професор кафедри лісівництва НАУ (тепер — Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ), в 2003—2005 рр. — професор кафедри лісівництва, лісових культур і таксації Житомирського національного агроекологічного університету, а з 2005 р. — завідувач кафедри експлуатації лісових ресурсів цього ж університету. Наукова та педагогічна діяльністьПрофесор Гузій А. І. готував спеціалістів за напрямом «Лісове господарство» та напрямом «Екологія та охорона навколишнього середовища». Викладав такі навчальні дисципліни: «Біологія лісових звірів і птахів», «Лісове мисливствознавство», «Лісова ентомологія», «Заповідна справа». Основні напрямки проведення наукових досліджень вченого — зоогеографія, лісова зоологія, орнітологія, мисливствознавство. Організатор численних наукових міжнародних конференцій з проблем лісового та лісомисливського господарства. За їх результатами професором Гузієм А. І. підготовлені та видані збірники науково-технічних праць. Вчений заснував Всеукраїнську орнітологічну школу з обліку птахів.[1] Анатолій Гузій був головою методичної комісії Житомирського національного агроекологічного університету, членом Західноукраїнського орнітологічного товариства, Українського товариства охорони птахів, координатором ІВА-програми (виявлення та обстеження територій, важливих для збереження видового різноманіття), членом робочої групи з питань добровільної лісової сертифікації в Україні. Заснував і видав перші випуски двох Всеукраїнських збірників науково-технічних праць («Облік птахів: підходи, методика, результати» та «Природа Розточчя»). Вчений має понад 200 публікацій, в тому числі навчально-методичні розробки, монографії, наукові статті. Основними з них є наступні:
Професор Гузій А. І. видав значну кількість методичної літератури, розробив багато навчальних програм з освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» спеціальностей «Лісове господарство» та «Екологія і охорона навколишнього середовища». Аспірантуру веде з 2003 року. Під його керівництвом захищено одну кандидатську дисертацію. Гузій А. І. — член науко-во-технічної Ради Поліського природного заповідника, національного природного парку «Голосіївський», член спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських і докторських дисертацій (Національний університет біоресурсів і природокористування України України, м. Київ). НагородиРішенням колегії Міністерства агрополітики України професор Гузій А. І. нагороджений трудовою відзнакою «Знак пошани». Література
|
||||||||||||||||||||||||||||
