Гриненко Максим Омелянович

Гриненко Максим Омелянович
Народження13 червня 1921(1921-06-13)
Нижня Сироватка, Верхньосироватська волость, Сумський повіт, Харківська губернія, Українська СРР
Смерть21 травня 2016(2016-05-21) (94 роки)
Київ, Україна
ОсвітаВійськова академія зв'язку імені С. М. Будьонного
Званняполковник і генерал-майор
Війни / битвинімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гриненко.

Макси́м Омеля́нович Грине́нко (1921—2016) — полковник Радянської армії, учасник німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1943).

Життепис

Максим Гриненко народився 13 червня 1921 року в селі Нижня Сироватка (нині — Сумський район Сумської області України) в селянській родині. Закінчив сім класів школи, працював у колгоспі. У 1940 році Гриненко був призваний на службу в Робітничо-селянську червону армію. З липня 1941 року — на фронтах німецько-радянської війни. Брав участь у боях на Степовому і 2-му Українському фронтах. У боях двічі був поранений. До вересня 1943 року гвардії червоноармієць Михайло Гриненко був телефоністом 107-ї гвардійської окремої роти зв'язку 78-ї гвардійської стрілецької дивізії 7-ї гвардійської армії Степового фронту. Відзначився під час битви за Дніпро[1].

У ніч з 24 на 25 вересня 1943 року Гриненко одним з перших в своїй дивізії переправився через Дніпро в районі села Домоткань Верхньодніпровського району Дніпропетровської області Української РСР. Він проклав кабель і встановив зв'язок між командним пунктом полку та дивізії. За дві доби боїв він усунув у воді 12 пошкоджень кабелю. Коли німецькі автоматники виявили кабель і порушили його, Гриненко прийняв бій з противником та відновив кабель.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 жовтня 1943 року за «мужність і відвагу, проявлені при форсуванні Дніпра», гвардії червоноармієць Максим Гриненко був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка» за номером 1371.

У квітні 1944 року Гриненко був направлений на навчання в Мурманське військове училище зв'язку. Закінчивши його, він кілька років служив на командних посадах. У 1953 році Гриненко закінчив Військову академію зв'язку. Був викладачем Київського вищого інженерного училища зв'язку. У 1975 році в званні полковника він був звільнений у запас, 5 травня 2008 році йому було присвоєно звання генерал-майора Збройних Сил України[2]. Проживав у Києві. Помер 21 травня 2016 року.

Нагороди

Примітки

  1. ↑ Гриненко, Максим Емельянович [Архівовано 2015-03-30 у Wayback Machine.]. Сайт «Герои страны».
  2. ↑ Указ президента Украины от 5 мая 2008 года № 417/2008 «Про присвоєння військових звань» [Архівовано 22 липня 2018 у Wayback Machine.].

Література

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
  • В путешествие по Сумщине. Харьков, 1979.
  • Гриченко И. Т., Головин Н. М. Подвиг. — Харьков: Прапор.