uk %D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%83%D0%BA %D0%84%D0%B2%D0%B3%D0%B5%D0%BD %D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Євген Максимович Григорук
Євген Максимович Григорук
Народився	25 грудня 1898 (6 січня 1899); Троянка, Балтський повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Помер	24 жовтня 1922 (23 роки); Ялта, Кримська АРСР, Російська СФРР; ·туберкульоз
Поховання	Полікурівський меморіал
Країна	Російська імперія; Російська республіка; Українська СРР
Діяльність	письменник, поет, перекладач
Alma mater	Феодосійський учительський інститут
Знання мов	російська і українська
Роки активності	1919 — 1922
Партія	РСДРП (б)
	Роботи у Вікіджерелах; Висловлювання у Вікіцитатах; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Григорук.

Євген Максимович Григорук (нар. 25 грудня 1898 (6 січня 1899)(18990106), Троянка — 24 жовтня 1922, Ялта) — український поет, журналіст, один з організаторів видавничої справи в Радянській Україні та в РРФСР.

Біографія

Народився 25 грудня 1898 (6 січня 1899 за григоріанським календарем) року в селі Троянці, Балтського повіту, Подільської губернії (тепер Голованівського району Кіровоградської області) в родині сільського писаря. Рано залишившись сиротою, початкову освіту опанував з допомогою дядька — у Полянецькій церковно-приходській школі. В 1916 році закінчив вищепочаткове училище в повітовому місті Балта, потім навчався в учительському інституті в Феодосії.^[1]

В 1918 році вступив до РСДРП (б). Брав активну участь у громадянській війні в Україні. Після закінчення громадянської війни працював завідувачем наросвітою в Умані, секретарем Київського губкому КП(б)У, головою крайової філії Державного видавництва України. У 1920 році в Києві організував видання першої підпільної газети українською мовою «Червона правда» (попередниця «Київської правди»). В травні 1921 року був переведений до Харкова на посаду члена колегії Всеукрвидаву. У 1921–1922 роках був на керівній видавничій роботі в Москві.

В 1922 році, будучи важко хворим на туберкульоз, переїхав до Ялти, де і помер 24 жовтня 1922 року. Похований на Полікурівському меморіалі.

Творчість

Друкуватися почав 1919 року. Літературна спадщина складається з трохи більше двадцяти українських поезій і півтора десятка творів російською мовою. Перша книга віршів «Звідкіль пішли бандити» вийшла у 1921 році.

Є автором одного з варіантів перекладу «Інтернаціоналу» на українську мову^[2].

Примітки

↑ «Справа здавалась простою…» до 120-річчя з дня народження поета, організатора друкарської справи Є. М. Григорука // Ялтинський історико-літературний музей
↑ Архів революційної культури України - "Інтернаціонал" у перекладі Євгена Григорука (1920). Архів оригіналу за 31 серпня 2013. Процитовано 17 квітня 2013.

Література

Григорук Є. Боротьба. Nocturne. Неначе сон. 1920-1921
Григорук Є. Твори / Ред., упор. і передм. Володимира Гадзінського. — Б.м. [Одеса]: Державне видавництво України, 1928.
М. О. Савка. Григорук Євген Максимович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — С. 446. — ISBN 966-02-3966-1.

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Григорук Євген Максимович

Українська література;
Ятрань^{[недоступне посилання]};
Півострів скарбів. Полікурівський меморіал [Архівовано 19 лютого 2017 у Wayback Machine.](рос.)

[1] «Справа здавалась простою…» до 120-річчя з дня народження поета, організатора друкарської справи Є. М. Григорука // Ялтинський історико-літературний музей

[2] Архів революційної культури України - "Інтернаціонал" у перекладі Євгена Григорука (1920). Архів оригіналу за 31 серпня 2013. Процитовано 17 квітня 2013.

[1]

[2]