Грибоподібні тіла

грибоподібні тіла в мозку дрозофіли. З роботи Jenett et al., 2006 [1]

Грибоподібні тіла (лат. corpora pedunculata) — парні структури в мозку комах та інших членистоногих. Являють собою кілька (до дванадцяти) шарів нейронів. Грибоподібні тіла складаються з пари шапок, пов'язаних з іншими частинами мозку центральним нервовим трактом, або так званими ніжками.

Грибоподібні тіла — центр інтеграції, до якого надходить інформація від різних аналізаторів. Їх можна вважати прообразом кори головного мозку. Їх роль полягає у формуванні асоціацій. Основний тип нейронів грибоподібний тіл — клітини Кеньйона.

Вперше грибоподібні тіла були описані французьким натуралістом Феліксом Дюжарденом у 1850 році .[2] Він показав, що тварини з більшими грибоподібним тілами при декапітаціі демонструють більш виражені порушення координації, а малий розмір тіл пов'язаний з більш автоматичною, інстинктивним поведінкою. Два інших французьких біолога, Февр (фр. Faivre)[3]і Біне,[4] розвинули ідеї Дюжардена, показавши, що тіла необхідні для здійснення складної рухової активності.

Грибоподібні тіла задіяні в процесах навчання і відповідають за роботу пам'яті, особливо нюхової. [5] Вони досягають найбільших розмірів у перетинчастокрилих, чия поведінка особливо тісно пов'язана зі сприйняттям запахів. У великих комах, як передбачається, грибоподібні тіла можуть виконувати й інші функції, пов'язані з пам'яттю і навчанням. А саме з асоціативною пам'яттю, сенсорною фільтрацією, контролем рухів, і просторовою пам'яттю.

Також показано, що в мурах грибоподібні тіла відповідають за кодування просторової інформації та можуть зберігати в пам'яті сотні зображень, причому алгоритм кодування подібний до наявного в менш розвиненому органі двокрилих.[6]

Еволюційні дослідження говорять про те, що ранні грибоподібні тіла у давніх комах не були пов'язані з нюхом і в основному отримували інформацію від механічних та оптичних сенсорних органів.[7]

Джерела

Примітки

  1. ↑ Jenett A, Schindelin JE, Heisenberg M (2006). The Virtual Insect Brain protocol: creating and comparing standardized neuroanatomy. BMC Bioinformatics. 7: 544. doi:10.1186/1471-2105-7-544. PMC 1769402. PMID 17196102. Архів / 7 / 544 оригіналу за 11 березня 2010. Процитовано 9 березня 2010.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  2. ↑ Dujardin, F. 1850. Mémoire sur le système nerveux des insectes. Ann. Sci. Nat. Zool. 14: 195—206.
  3. ↑ Faivre, E. 1857. Du cerveau des dytisques consideré dans ses rapports avec la locomotion. Ann. Sci. Nat. Zool. 8: 245—274.
  4. ↑ Binet, A. 1894. Contribution à l'étude du système nerveux sousintestinal des insectes. J. Anat. Physiol. 30: 449—580
  5. ↑ Erber, J., T. Masuhr, and R. Menzel. 1980. Localization of short-term memory in the brain of the bee, Apis mellifera. Physiol. Entomol. 5: 343—358.
  6. ↑ Ayers, Joseph; Ardin, Paul; Peng, Fei; Mangan, Michael; Lagogiannis, Konstantinos; Webb, Barbara (2016). Using an Insect Mushroom Body Circuit to Encode Route Memory in Complex Natural Environments. PLOS Computational Biology. 12 (2): e1004683. doi:10.1371/journal.pcbi.1004683. ISSN 1553-7358.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)(англ.)
  7. ↑ Strausfeld NJ, Hansen L, Li Y, Gomez RS, Ito K (1998). pmidlookup? view = long & pmid = 10454370 Evolution, discovery, and interpretations of arthropod mushroom bodies. Learn. Mem. (1-2): 11—37. PMC 311242. PMID 10454370. {{cite journal}}: Проігноровано невідомий параметр |Volume= (можливо, |volume=?) (довідка)[недоступне посилання з липня 2019] (англ.)