|
Грачов Олексій Вікторович
Олексій Вікторович Грачов (нар. 5 березня 1969, Сімферополь, Кримська область, УРСР) — радянський, український та російський футболіст, нападник. Згодом — тренер. На даний час — головний тренер фейкового кримського клубу «Севастополь». Кар'єра гравцяОкрім нього в сім'ї виховувалося ще двоє дітей — брат та сестра[1]. Вихованець школи сімферопольської «Таврії», де його тренером був В'ячеслав Портнов[2]. Під час проходження служби спортроті в армії грав за київський СКА. У 1989 році грав за керченський «Океан» у Другій лізі СРСР. Перехід до севастопольської «Чайки» відбувся за рекомендацією Анатолія Заяєва головному тренеру Геннадію Макарову. Олексій розпочинав грати в центрі півзахисту, а потім перейшов на позицію нападника[1]. Його наступною командою стала сімферопольська «Таврія», яка виступала в Першій лізі СРСР, де він став гравцем основного складу. Під час виступу за кримчан, його запросили на перегляд в донецький «Шахтар», проте в підсумку він поїхав на перегляд в охтирський «Нафтовик», куди поїхали його одноклубники Едуард Піскун, Олександр Євтушок й Ігор Єршов[1][3]. У складі команди грав в першому чемпіонаті незалежної України. Команда за підсумками сезону вилетіла в Першу лігу, де потім стала бронзовим призером сезону 1992/93 років. В Охтирці став гравцем основного складу, найкращим бомбардиром команди в турнірі 1994/95 років, тоді ж він посів третє місце в списку бомбардирів Першої ліги. Грачов є автором першого «покеру», тобто чотирьох забитих м'ячів в одній грі, в поєдинку проти «Бажановця» 11 жовтня 1994 року[4]. В Охтирці він жив на одному сходовому майданчику з одноклубником Едуардом Піскуном, з яким він грав до цього в «Чайці» і «Таврії», а пізніше й у кіровоградській «Зірці»[1]. Влітку 1995 року Грачов перейшов у кіровоградську «Зірку НІБАС» з Вищої ліги. Разом з Піскуном його запрошували в російський «Уралан», проте Едуард в результаті пішов до краснодарської «Кубані», а Олексій у «Уралан» з Елісти. У 1997 році разом з командою став переможцем першого російського дивізіону. Взимку 1998 року повернувся до «Нафтовик». У вересні 2000 перейшов у друголіговий «Електрон» з міста Ромни. Початок сезону 2000/01 років провів у «Таврії», однак провівши лише одну гру в чемпіонаті України, перейшов в «Нафтовик». Тоді команда стала переможцем другої ліги й повернулася в Першу, а Грачов став найкращим бомбардиром групи в якій виступали охтирці з 16 забитими голами. Кар'єру футболіста завершив у 2002 році[1]. Рекордсмен «Нафтовика» за кількістю проведених матчів й забитих м'ячів у чемпіонатах України. Загалом за Нафтовик провів понад двісті матчів і забив понад п'ятдесяти м'ячів[4]. Тренерська кар'єраЗакінчив Сімферопольський державний університет імені М. В. Фрунзе[5]. У 2003 році увійшов до тренерського штабу охтирського «Нафтовика», де пропрацював протягом чотирьох років. Потім, протягом двох років був тренером сімферопольського «ІгроСервіса», після чого повернувся в «Нафтовик». У 2010 році увійшов до тренерського штабу «Севастополя». Потім працював головним тренером дубля, старшим тренером молодіжного складу, займав посаду тренера в «Севастополі-2». Влітку 2012 року став тренером «Севастополя-3», який виступав у чемпіонаті Криму. Пізніше входив у тренерський штаб «Севастополя», був головним тренером дубля й тренером команди U-19. У 2014 році після окупації Росією Кримського півострова залишився на його території, пішов на спіпрацю з окупантами та колаборантами й увійшов до тренерського штабу місцевого фейкового клубу СКЧФ. На початку 2015 року очолював команду СКЧФ 1998 року народження на турнірі Arena Yevpatoria Cup[6]. У т.зв. всекримському турнірі очолював СКЧФ-2. Влітку 2015 року став тренером іншого фейкового клубу, «Бахчисарая», привів цю «команду» до бронзових нагород т. зв. «чемпіонату Криму» й перемозі у т.зв. Кубку Прем'єр-ліги КФС в фінальному матчі над СКЧФ (2:1). Був визнаний найкращим тренером турніру[7]. Влітку 2016 року очолив т.зв. «Севастополь»[8] і привів команду до перемоги в чемпіонаті півострова, який був організований окупаційною адміністрацією. Досягнення
Особисте життяДружина — Жанна, економіст в сімферопольській кампанії «Таврія-Авто». Син Дмитро, також був професіональним футболістом[1]. Статистика
Джерела:
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
