Граф Мар (англ.Earl of Mar) — один зі старовинних дворянських титулів в Шотландії.
Герб графів Мар
Історія
Титул був утворений XII століття й сходить корінням до стародавнього роду мормерів Мара. Порядок спадкування протягом двох наступних століть відомий лише приблизно.
Ізабель Дуглас, 11-та за рахунком володарка титулу, була захоплена Олександром Стюартом разом із замком Кілдраммі. 12 серпня 1404 року Стюарт примусив Ізабель підписати документ, згідно з яким титул відходив йому і його нащадкам. Згодом вона оскаржила законність цього документа, але після того, як Стюарт взяв її в дружини, була змушена повернути йому титул на користь своїх спільних нащадків. Через рік король затвердив цей документ.
У 1426 році Яків I вдруге підтвердив право Стюарта іменуватися графом Мара, однак поставив умову, що після його смерті титул відійде короні. Після смерті Стюарта в 1435 році претензії на право успадкувати титул заявив Роберт, лорд Ерскін. Він був одружений з Джанет Кіт, а її далеким предком був один з ранніх графів Мара. Яків II тим не менше вирішив дотриматися договору батька і в 1457 році конфіскував титул на користь корони, передавши його молодшому синові Джону. Після того, як принц помер у 1479 році, не залишивши спадкоємця, титул перейшов до його брата Олександра Стюарта, герцога Олбані, і незабаром був конфіскований через зв'язки герцога з англійцями. У 1486 році Яків III дарував титул своєму синові Джону Стюарту, але той у 1503 році помер бездітним. Наступним володарем титулу став Джеймс Стюарт, граф Морів, син Якова V, а коли той помер, теж не залишивши потомства чоловічої статі, титул знову був заморожений.
У 1565 році королева Марія Стюарт подарувала (а точніше відновила) титул графа Мар, Джону, лорду Ерскін. Джон Ерскін, 6-й граф Мар, був одним із лідерів якобінського повстання 1715 року, за що титул у нього був конфіскований і заморожений більш ніж на сторіччя. У 1824 році рішенням парламенту він був повернутий Джону Френсісу Ерскіну, нащадку 6-го графа. Його онук Джон Френсіс Міллер Ерскін, 9-й граф Мар, успадкував титул графа Келлі й долучив його до вже наявного. Після його смерті в 1866 році титул графа Келлі й фамільні володіння відійшли Волтеру Ерскіну, двоюрідному братові померлого (спадкоємця чоловічої статі). Разом з тим титул графа Мара успадкував його племінник і прямий спадкоємець, [1] Джон Френсіс Гудів, який змінив прізвище на Гудів-Ерскін. Граф Келлі опротестував рішення 9-го графа і направив в Палату лордів прохання про передачу йому титулу графа Мара, однак він помер перш, ніж по його справі було винесено рішення. Його син, 13-й граф Келлі, відновив позов. Він містив такі пункти:
Історично титул графа Мара був підтриманий територіально і тому не може бути відділений від земель.
Олександр Стюарт отримав повторне підтвердження носити цей титул короля, а не через шлюб з Ізабель.
Після смерті Стюарта його землі відійшли короні згідно з підписаним королем документом.
Через те, що титул невіддільний від земель, то після їх втрати титул повинен був бути заморожений назавжди.
З цього випливає, що — раз територіально графство перестало існувати — титул, який королева Марія Стюарт подарувала Джону Ерскіну, був не відновленим, а абсолютно новою креацією під тією ж назвою.
Через те, що за законом титул подібного роду може переходити лише по чоловічій лінії, спадкоємцем титулу є граф Келлі, а не Джон Гудів-Ерскін.
У Гудів-Ерскіна, тим не менш, була своя думка. Він вважав, що Яків II присвоїв титул незаконно, і навів такі аргументи:
Король конфіскував титул і землі Олександра Стюарта, тоді як за законом їх повинен був успадкувати Роберт Ерскін.
Ерскіни протягом довгого часу висували свої претензії на титул.
Марія Стюарт лише відновила справедливість, нагородивши Джона Ерскіна титулом графа Мара, але ніяк не створила нову креацію.
Наслідком цього є те, що право носити титул належить Джону Гудів-Ерскіну, прямому спадкоємцю графа.
У 1875 році комітет Палати лордів ухвалив, що титул графа Мара є новою креацією від 1565 року і тому спадкоємцем титулу є граф Келлі. Однак потім справу було переглянуто, і результат повинен був задовольнити обох претендентів. Було вирішено, що відтепер існують два різних титули графа Мара. Титул 1565 року відійшов графу Келлі, а більш давній титул, присвоєний Яковом II, — Джону Гудів-Ерскіну. Щоб уникнути можливого поновлення конфлікту, було вирішено, що цей титул був створений у 1404 році.
Мормери Мара
Руадрі, граф Мара
Гіллі Клеріг, граф Мара
Моргган, граф Мара (пом. не пізніше 1183)
Гіллі Кріст, граф Мара (пом. близько 1203)
Доннхад, граф Мара (пом. близько 1244)
Уллем, граф Мара (пом. близько 1276)
Домналл I, граф Мара (пом. близько 1301)
Гартнат, граф Мара (пом. близько 1305)
Домналл II, граф Мара (пом. 1332)
Томас, граф Мара (пом. 1374)
Маргарет, графиня Мара (пом. близько 1391)
Ізабель Дуглас, графиня Мара (близько 1360 — 1408)
Граф Мар, перша креація
Роберт Ерскін, 1-й лорд Ерскін, де-юре 12-й граф Мар (близько 1380 — близько 1452)
Томас Ерскін, 2-й лорд Ерскін, де-юре 13-й граф Мар (близько 1435 — близько 1493)
Олександр Ерскін, 3-й лорд Ерскін, де-юре 14-й граф Мар (близько 1456 — близько 1509)
Роберт Ерскін, 4-й лорд Ерскін, де-юре 15-й граф Мар (близько 1475 — 1513)
Джон Ерскін, 5-й лорд Ерскін, де-юре 16-й граф Мар (близько 1500 — 1555)
Джон Ерскін, 6-й лорд Ерскін, спочатку де-юре, а потім де-факто 17-й граф Мар, де-юре 1-й граф Мар (близько 1542 — 1572)
Джон Ерскін, 18-й граф Мар, де-юре 2-й граф Мар (1562 — 1634)
Джон Ерскін, 19-й граф Мар, де-юре 3-й граф Мар (близько 1585 — 1653)
Джон Ерскін, 20-й граф Мар, де-юре 4-й граф Мар (близько 1630 — 1688)
Чарльз Ерскін, 21-й граф Мар, де-юре 5-й граф Мар (1650 — 1689)
Джон Ерскін, 22-й граф Мар, де-юре 6-й граф Мар (близько 1687 — 1737), у 1716 році був позбавлений титулу
Джон Френсіс Ерскін, 23-й граф Мар, де-юре 7-й граф Мар (1741 — 1825), в 1824 році відновив титул
Джон Томас Ерскін, 24-й граф Мар, де-юре 8-й граф Мар (1772 — 1828)
Джон Френсіс Міллер Ерскін, 25-й граф Мар, де-юре 9-й граф Мар, 11-й граф Келлі (1795 — 1866), успадкував титул графа Келлі в 1829 році
Джон Френсіс Ерскін Гудив-Ерскін, спочатку де-юре, а потім де-факто 26-й граф Мар (1836 — 1930)
Джон Френсіс Гамільтон Сінклер Канліфф Брукс Форбс Гудив-Ерскін, 27-й граф Мар (1868 — 1932)
Лайонел Волтер Ерскін-Янг, 28-й граф Мар (1891 — 1965)
Джон Ерскін, 6-й лорд Ерскін, спочатку де-юре, а потім де-факто 17-й граф Мар, де-юре 1-й граф Мар (близько 1542 — 1572)
Джон Ерскін, 18-й граф Мар, де-юре 2-й граф Мар (1562 — 1634)
Джон Ерскін, 19-й граф Мар, де-юре 3-й граф Мар (близько 1585 — 1653)
Джон Ерскін, 20-й граф Мар, де-юре 4-й граф Мар (близько 1630 — 1688)
Чарльз Ерскін, 21-й граф Мар, де-юре 5-й граф Мар (1650 — 1689)
Джон Ерскін, 22-й граф Мар, де-юре 6-й граф Мар (близько 1687 — 1737), у 1716 році був позбавлений титулу
Джон Френсіс Ерскін, 23-й граф Мар, де-юре 7-й граф Мар (1741 — 1825), в 1824 році відновив титул
Джон Томас Ерскін, 24-й граф Мар, де-юре 8-й граф Мар (1772 — 1828)
Джон Френсіс Міллер Ерскін, 25-й граф Мар, де-юре 9-й граф Мар, 11-й граф Келлі (1795 — 1866), успадкував титул графа Келлі в 1829 році
Волтер Конігсбі Ерскін, 12-й граф Келлі, де-юре 10-й граф Мар (1810 — 1872)
Волтер Генрі Ерскін, 13-й граф Келлі, спочатку де-юре, а потім де-факто 11-й граф Мар (1839 — 1888)
Волтер Джон Френсіс Ерскін, 12-й граф Мар, 14-й граф Келлі (1865 — 1955)
Джон Френсіс Херві Ерскін, 13-й граф Мар, 15-й граф Келлі (1921 — 1993)
Джеймс Торн Ерскін, 14-й граф Мар, 16-й граф Келлі (нар. 1949)
Спадкоємець титулу — Олександр Девід Ерскін (брат графа)
Примітки
↑Існує різниця між прямим спадкоємцем (англ.heir-general) і спадкоємцем чоловічої статі (англ.heir-male). Вона виражається в тому, що прямий спадкоємець може бути як чоловіком, так і жінкою.
