З 1979 після проходження всеукраїнського конкурсу, був зарахований до трупи щойно заснованого Київського молодіжного театру[2]. На думку критиків, персонажам були притаманні глибокий психологізм і щирість почуттів, зокрема, була високо відзначене виконання ролей Дмитра Донцова та Михайла Теліги у виставі «Душа в червоній амазонці»[3]. Гастролював у США: у вересні 2005 року брав участь у фестивалі «Верховина»[4].
З 1991 до 2006 року працював спочатку директором-розпорядником, а потім заступником директора київського Молодого театру, де очолював службу з організації глядача театру. Був звільнений директором театру Станіславом Мойсеєвим після тривалого конфлікту у театрі та навколо театру[5][6]. Причиною звільнення Мойсеєв назвав недоліки в роботі служби з організації глядача[6].
З 2002 до 2006 року — заступник головиНаціональної спілки театральних діячів України з соціально-побутових питань, з 2006 є заступником голови цієї спілки з адміністративно-побутових питань. На цій посаді він опікується, зокрема, Будинком ветеранів сцени ім. Н. М. Ужвій[7].
У творчому доробку поета Сергія Губерначука – три вірші-присвяти Ярославу Гранку, із яким вони мали однакову дату народження. Поезії «Так яро славу здобуває хтось», «Ярославе! Мій друже! Мій сильний – великий!» та «Ярий Славе мій дивний! Наспіваймо пісень» увійшли до поетичної збірки «Усім тобі завдячую, Любове…» (2005)[8][9][10].
Творча діяльність
Брав участь у журі Всеукраїнського конкурсу професійних читців імені Лесі Українки[11], театральних фестивалів «Прем'єри сезону»[12], «Сонячна хвиля»[13], «Тернопільські театральні вечори»[14] та Всеукраїнського фестивалю дитячої творчості «Пісенний сад»[15]. Режисував концерт до дня міста в Ізмаїлі[16], був творчим директором Міжнародного фестивалю футболу «Великий м'яч»[17].
Знімався в ряді рекламних роликів (Nestle Gold Chocolate,[18] пиво «Чернігівське»[19])[20], грав епізодичні ролі в телесеріалах (зокрема, «Пепел Феникса»[21] та «Золотые парни-2»[22]).
