Граничні випробування

Грани́чні випро́бування — випробування, що проводяться для визначення залежностей між гранично допустимими значеннями параметрів об'єкта і режимом експлуатації[1].

Основний зміст граничних випробувань

Граничні випробування є експериментальним методом, що ґрунтується на фізичному моделюванні області значень первинних параметрів, при яких вихідні параметри виробів перебувають у межах допуску, тобто в області безвідмовної роботи виробів при змінах первинних параметрів.

Однак визначити область безвідмовної роботи виробів при одночасній зміні багатьох первинних параметрів не є можливим. Тому часто на практиці знаходять граничні точки області безвідмовної роботи виробів при зміні якогось одного первинного параметра виробів (параметра граничних випробувань), зберігаючи значення інших незмінними.

Див. також

Примітки

  1. ↑ ДСТУ 3021-95 Випробування і контроль якості продукції. Терміни та визначення.

Джерела

  • ГОСТ 28198–89 (МЭК 68-1–88) Основные методы испытаний на воздействие внешних факторов. Ч. 1. Общие положения и руководство (МЭК 68-1–88):. — [Дата введения 1990-01-03]. — М.: Стандартинформ, 2006. — 19 с.
  • Випробування приладів і систем. Види випробувань та сучасне обладнання: навчальний посібник / В. В. Аврутов, І. В. Аврутова, В. М. Попов . — Електронні текстові дані. — К.: НТУУ «КПІ», 2009. — 64 с.
  • Испытания аппаратуры и средств измерений на воздействия внешних факторов: Справочник / В. Д. Малинский, В. Х. Бегларян, Л. Г. Дубицкий. — М.: Машиностроение, 1993. — 576 с.