Грабович ОксанаГрабо́вич Оксана (нар. 11 листопада 1944, Зайбуш, округ Катовиці[pl], Вільна держава Пруссія) — антрополог, культуролог. Дружина Г. Грабовича. ЖиттєписЗакінчила Яґеллонський університет (Краків, 1966), навчалась у Гарвардському університеті (1971–1973) й Університеті шт. Массачусетс (1974–1980), де захистила докторську дисертацію «Persistence and Change in Values, Attitudes and Beliefs: A Study of the Ukrainian Community in the US» («Цінності та орієнтації української діаспори в США», 1988). Від 1989 — науковий співробітник Українського наукового інституту Гарвардського університету. 1976–1981 — організатор і 1-й куратор Українського музею у Нью-Йорку, організувала постійні виставки: «Українське народне мистецтво» (1976), «Українська писанка» (1977), «Українські тканини» (1979), «Українські рушники» (1981). Співорганізаторка виставки «Полісся» на базі фотоматеріалів польського антрополога Юзефа Обрембського[pl] (1976). Праці Оксани Грабович про життя балканських номадів (саракачані) і сучасних селян у Польщі опубліковані в польських наукових виданнях. Застосувала метод структуризації антропології у дослідженнях явищ культури. Спільно з чоловіком досліджувала польську (Ю. Словацький), російську і українську (М. Гоголь і Т. Шевченко) літератури. Від початку 1980-х років Грабович займається питаннями психоаналізу. Впливовою (і широко коментованою та цитованою) стала її праця «Колоніалізм і його спадщина в сучасній Україні»[1] про самоокреслення та інтерналізування «тіні» серед сучасних українців, що поєднує культурну антропологію та юнґівський психоаналіз. Від 1990-х років працює над повним виданням українських дум. Від 2011 р. — дійсний член НТШ-Америка. Праці
ПриміткиЛітература
|