Горличка

Горличка
Горличка білолоба (Leptotila verreauxi)
Горличка білолоба (Leptotila verreauxi)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Голубоподібні (Columbiformes)
Родина: Голубові (Columbidae)
Підродина: Голубині (Columbinae)
Триба: Zenaidini
Рід: Горличка (Leptotila)
Swainson, 1837[1]
Види
Синоніми
Leptoptila Bonaparte, 1837[3]
Leptophila H. Bryant, 1867[4]
Homoptila Salvadori, 1871[5]
Engyptila Sundevall, 1873[6]
Aechmoptila Coues, 1878[7]
Посилання
Вікісховище: Leptotila
Віківиди: Leptotila
ITIS: 177165
NCBI: 115655
Fossilworks: 373589

Горличка[8] (Leptotila) — рід голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Представники цього роду мешкають в Америці[9].

Опис

Горлички — невеликі і середнього розміру голуби, середня довжина яких становить 22,5–33 см, а середня вага — 96–205 г. Вони вирізняються довгими, неоперенними лапами, пристосованими до наземного способу життя. Горличи мають сіре або коричневе забарвлення, верхня частина тіла і нижні покривні пера крил у них рудувато-коричневі. Хвости у горличок є відносносно короткими, стернових пер десять, за виключенням центральної пари, вони мають білі кінчики. Живляться горлички переважно ягодами і насінням. В кладці 2 кремових або білих яйця. Для горличок є характерими сіпання головою і хвостом, а також характерний, дзижчачий звук польоту, схожий на звук польоту куріпки.

Види

Виділяють одинадцять видів:[10]

Етимологія

Наукова назва роду Leptotila походить від сполучення слів дав.-гр. λεπτος — стрункий і πτιλον — перо.[11]

Примітки

  1. Swainson, William John (1837). On the Natural History and Classification of Birds. Т. 2. London: John Taylor. с. 349. Архів оригіналу за 10 травня 2022. Процитовано 10 травня 2022.
  2. Peters, James Lee, ред. (1937). Check-List of Birds of the World. Т. 3. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. с. 122. Архів оригіналу за 10 травня 2022. Процитовано 10 травня 2022.
  3. Ch.L. Bonaparte. Description of new or interesting Birds from South America and Mexico. „Proceedings of the Zoological Society of London”. 5, s. 113, 1837. 
  4. H. Bryant. A List of the Birds of St. Domingo, with Descriptions of some New Species or Varieties. „Proceedings of the Boston Society of Natural History”. 11, s. 96, 1868. 
  5. T. Salvadori. Nuove specie di uccelli dei generi Criniger, Picus ed Homoptila Nov. Gen.. „Atti della Reale Accademia delle Scienze di Torino”. 6, s. 131, 1871. 
  6. C.J. Sundevall: Methodi naturalis avium disponendarum tentamen: försök till fogelklassens naturenliga uppställnung. Stockholm: Samson & Wallin, 1872, s. 156. 
  7. E. Coues. Notes on the Ornithology of the Lower Eio Gracde of Texas, from observations made during the season of 1877. „Bulletin of the United States Geological and Geographical Survey of the Territories”. 4 (1), s. 48, 1878. 
  8. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  9. L.F. Baptista, P.W. Trail & H.M. Horblit: Family Columbidae (Pigeons and Doves). W: J. del Hoyo, A. Elliott & J. Sargatal: Handbook of the Birds of the World. Cz. 4: Sandgrouse to Cuckoos. Barcelona: Lynx Edicions, 1997, ss. 168–171. ISBN 84-87334-22-9. 
  10. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 08 травня 2022.
  11. Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 222. ISBN 978-1-4081-2501-4.

Джерела

  • Alois Münst und Josef Wolters: Tauben – Die Arten der Wildtauben, 2. erweiterte und überarbeitete Auflage, Verlag Karin Wolters, Bottrop 1999, ISBN 3-9801504-9-6
  • Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996, ISBN 3-7944-0184-0
  • David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001