Горбенко Олексій Архипович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Горбенко.
Горбенко Олексій Архипович
Народження11 квітня 1919(1919-04-11)
Ржищів, Київський повіт, Київська губернія, УНР
Смерть17 січня 2010(2010-01-17) (90 років)
 Київ, Україна
Країна УНР
 СРСР
 Україна
Жанржанрове малярство, портрет і пейзаж
НавчанняКиївський державний художній інститут (1950)
Діяльністьхудожник, викладач
ВчительІванов Михайло Інокентійович, Григор'єв Сергій Олексійович, Яблонська Тетяна Нилівна і Шовкуненко Олексій Олексійович
ПрацівникКиївський інженерно-будівельний інститут
ЧленСпілка радянських художників України
ПартіяВКП(б)
Учасникрадянсько-фінська війна і німецько-радянська війна
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки медаль «За відвагу» медаль «За бойові заслуги» медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За взяття Кенігсберга» медаль «Ветеран праці»
заслужений художник УРСР

Олексій Архипович Горбе́нко (11 квітня 1919, Ржищів — 17 січня 2010, Київ) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1951 року.

Біографія

Народився 11 квітня 1919 року в містечку Ржищеві (нині місто в Обухівському районі Київської області, Україна) в багатодітній сім'ї. У 1939 році закінчив Київський художній технікум, почав працювати й паралельно навчатися в Київському художньому інституті[1].

Брав участь у радянсько-фінській і німецько-радянській війнах. Був учасником оборони Ленінграду, прориву його блокади. Дійшов до Берліну[1]. Член ВКП(б) з 1943 року.

Протягом 1945—1950 років продовжив навчання у Київському художньому інституті. Був учнем Михайла Іванова, Сергія Григор'єва, Тетяни Яблонської. Дипломна робота — картина «Рада Праці та Оборони» (керівник Олексій Шовкуненко).

Після здобуття фахової освіти працював у Київському інженерно-будівельному інституті: доцент з 1964 року, професор з 1983 року; з 2003 року — консультант кафедри малюнку та живопису.

Мешкав у Києві в будинку на вулиці Пітерській, № 10, квартира № 38. Помер у Києві 17 січня 2010 року.

Творчість

Працював в галузі станкового живопису, створював жанрові картини, портрети, пейзажі. Серед робіт:

  • «Золота осінь» (1951);
  • «На схилах Дніпра» (1953);
  • «Осінній сон» (1954);
  • «Володимир Ленін за роботою» (1956);
  • «Портрет студентки Сі-Ца-Чжень» (1957);
  • «Портрет аспіранта-корейця Тянь Хі У» (1957);
  • «Портрет болгарської студентки Н. Павлової» (1957);
  • «Портрет телятниці А. Буряк» (1958, Білоцерківський краєзнавчий музей);
  • «Портрет свинаря І. А. Гайдака» (1959);
  • «Портрет двічі Героя Соціалістичної Праці Ольги Диптан» (1960);
  • «О. І. Києвич» (1962);
  • «На рідній землі (Тарас Шевченко на Чорній горі)» (1964);
  • «Портрет генерал-майора авіації В. Н. Необогатова» (1964);
  • триптих «Незабутнє» (1965—1967);
  • «Портрет льотчика-космонавта Павла Поповича» (1966);
  • «Портрет Юрія Гагаріна» (1968);
  • «Вихід у космос» (1968);
  • «Портрет письменника М. Т. Котиша» (1968);
  • «У політ» (1969);
  • «Зустріч космонавта Павла Поповича у Києві» (1970);
  • «Вечір на Дніпрі (Леся Українка)» (1970);
  • «Хірург Євген Скляренко» (1970);
  • «Портрет поета Дирміта Ґулія» (1970);
  • «Квіти сину» (1973);
  • «Леся Українка» (1980);
  • «Пам'ять серця» (1980);
  • «Портрет Сергія Корольова» (1983);
  • «Площа Жовтневої Революції» (1983);
  • «Ромашки» (2001);
  • «Польові квіти» (2003);
  • «Піони» (2005);
серії
  • «Вірменські пейзажі» (1970—1999);
  • «Герої підпілля і партизанського руху в Україні» (1986—1990);
  • «Герої космосу» (1986—1990);
  • «Діячі науки й культури» (1986—1991)

Брав участь у республіканських, всесоюзних, закордонних мистецьких виставках з 1943 року. Персональні виставки відбулися у Ленінграді у 1943 році, Алматі у 1975 році, Києві у 1953, 1954, 1955, 1962 й 1967, 1982, 1987 роках.

Крім вище згаданого музею роботи художника зберігаються в Національному художньому музеї України, Національному музеї «Київська картинна галерея».

Автор книг та навчальних посібників:

  • «Курс акварельного живопису» (1977);
  • «Методичні основи акварельного живопису» (1989);
  • «Образотворчі матеріали та їх технічні особливості» (1989);
  • «Художньо-технічні прийоми архітектурної графіки» (1991);
  • «Акварельний живопис для архітекторів» (1991);
  • «Термінологія образотворчого мистецтва» (1993)[2].

Відзнаки

Примітки

  1. ↑ а б Горбенко Олексій Архипович / Ржищівський археолого-краєзнавчий музей на facebook.com..
  2. ↑ а б Горбенко Олексій Архипович / Ржищівський археолого-краєзнавчий музей на facebook.com.
  3. ↑ Горбенко Алексей Архипович. / Память народа. Юбилейная картотека. (рос.)
  4. ↑ Горбенко Алексей Архипович. / Память народа. (рос.)

Література