Горбенко Олександр Петрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Горбенко.
Горбенко Олександр Петрович
Народився23 травня 1938(1938-05-23)
Київ, Українська РСР, СРСР
Помер2011
Канада
Країна Україна
Діяльністьтеатральний режисер, педагог
Alma materКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
ЗакладЖитомирський обласний український музично-драматичний театр імені Івана Кочерги, Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр імені Миколи Куліша, Ніжинський український драматичний театр імені Михайла Коцюбинського і КНУКіМ
Нагороди
заслужений артист УРСР

Олекса́ндр Петро́вич Горбе́нко (нар. 23 травня 1938(19380523), Київ — 2011, Канада) — український театральний режисер і педагог, заслужений артист УРСР (1972).

Життєпис

1960 — закінчив Київський інститут театрального мистецтва (курс М. М. Карасьова).

Відтоді працював режисером-постановником у театрах Дніпра, Одеси (Одеський обласний академічний російський драматичний театр[1]), Києва.

1964–1966 — головний режисер Житомирського українського музично-драматичного театру імені Івана Антоновича Кочерги.

1970–1977 — головний режисер Херсонського музично-драматичного театру. В Херсоні співробітничав також з Театром ляльок.[2]

1977–1979 — головний режисер Дніпропетровського українського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка.

1979–1980 — головний режисер Львівського ТЮГу.

1980–1986 — головний режисер Київського театру кіноактора.

1986–1990 — головний режисер Ніжинського українського драматичного театру імені М. Коцюбинського.

1990–1996 — художній керівник циркового об'єднання «Зірки України» (Київ).

Водночас викладав у Київському інституті культури (1981–1984 та 1989–1996), Київському педагогічному інституті (1984–1989).

Виїхав до Канади.

Чоловік актриси Елеонори Верещагіної. Зять народного артиста СРСР Федора Верещагіна.

Вистави

  • 1961 — «Не судилось» М. Старицького
  • 1964 — «Правда і кривда» за М. Стельмахом (поставлена 4 листопада 1964 вперше в Україні та СРСР)[3]
  • 1968 — «Далекі вікна» В. Собка
  • 1970 — «Мій бравий солдат Швейк» О. Лукашова, Д. Шевцова за Я. Гашеком
  • 1971 — «Прапор адмірала» О. Штейна
  • 1972 — «Оргія» Лесі Українки
  • 1972 — «Дума про любов» за М. Стельмахом[4]
  • 1977 — «Пісня в келиху» І. Кочерги
  • 1979 — «Берег» Ю. Бондарева
  • 1989 — «Криваве весілля» Ф. Ґарсіа Лорки
  • 1990 — «Мина Мазайло» М. Куліша
  • «Вій вітерець» Я. Райніса
  • «Повія» П. Мирного
  • «Пора жовтого листя» та «Дороги, які ми обираємо» П. Зарудного

Примітки

  1. ↑ Лесь Танюк. Щоденники, 1965 рік.
  2. ↑ Історія Херсонського Академічного обласного театру ляльок. Архів оригіналу за 4 липня 2020. Процитовано 4 липня 2020.
  3. ↑ Матеріали до українського мистецтвознавства. Томи 1-3. — Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології, 2002. — 359
  4. ↑ Український театр, 1972. — с. 19

Джерела