Горбач Феодосій Родіонович

Горбач Феодосій Родіонович
Народження1912(1912)
в селі Ядути Борзнянського району Чернігівської області
Смерть29 січня 1945(1945-01-29)
Бабімост, Ґміна Бабімост, Зельоноґурський повіт, Любуське воєводство, Республіка Польща
ПохованняРеспубліка Польща
КраїнаРосійська імперія - УНР - апатрид - СРСР
Рід військпіхота
Роки служби1934—?, 1943—1945
Званнягвардії молодший сержант
Війни / битвиЖитомирсько-Бердичівська,
Проскурівсько-Чернівецька,
Львівсько-Сандомирська,
Вісло-Одерська операція
НагородиГерой Радянського Союзу
CMNS: Горбач Феодосій Родіонович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Горбач.

Горба́ч Феодо́сій Родіо́нович (* 1912 — † 29 січня 1945) — гвардії молодший сержант, Герой Радянського Союзу (31.05.1945), командир відділення мотострілецького батальйону 19-ї гвардійської механізованої бригади 8-го гвардійського механізованого корпусу 1-ї гвардійської танкової армії 1-го Білоруського фронту.

Біографія

Народився в 1912 році в селі Ядути Борзнянського району Чернігівської області в сім'ї селянина. Українець. Освіта — «нижча» (4 класи). Був учнем кравця. У 1932 році вступив у колгосп. В 1934 році призваний на службу в прикордонні війська. Після демобілізації знову працював у колгоспі.

Де був і чим займався Феодосій Горбач в період німецької окупації Чернігівщини достеменно невідомо. У 1943 році польовим військкоматом Горбач був вдруге призваний в Червону Армію та призначений в 19-ту гвардійську механізовану бригаду 8-го гвардійського механізованого корпусу.

Брав участь у боях на Правобережній Україні. У березні 1944 року під час взяття Коломиї (Проскурівсько-Чернівецька наступальна операція) Горбач був поранений і до літа лікувався в госпіталі. Після повернення в стрій був знову важко поранений у боях на Сандомирському плацдармі.

29 січня 1945 року Феодосій Родіонович Горбач повторив подвиг Олександра Матросова — своїм тілом закрив амбразуру ворожого ДЗОТу під час наступального бою на підступах до селища Нойдорф на північний схід від міста Бомст (зараз — Бабімост, Польща) [1].

«Раптово по піхотинцях, що наступали, ударив ворожий крупнокаліберний кулемет. Бійці залягли. Командир відділення Горбач, озирнувшись, побачив дзот — з-під горба між деревами виривалися вогняні сполохи. Використовуючи складки місцевості, він швидко поповз до дзоту. Дві гранати, кинуті ним в амбразуру, лише на якусь мить перервали кулеметний вогонь. До того ж під час кидка другої гранати самого Горбача важко поранила кулеметна черга. І тоді відважний воїн своїм тілом закрив амбразуру дзоту... Ворожий кулемет захлинувся і замовк. Батальйон, натхнений подвигом однополчанина, кинувся вперед і успішно виконав бойове завдання» [2]

Похований Ф. Р. Горбач в Польщі на березі річки Варти.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому винятковий героїзм і самопожертву» гвардії молодшому сержантові Горбачу Феодосію Родіоновичу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

Вшанування пам'яті

Наказом Міністра оборони СРСР від 29 червня 1966 року Ф. Р. Горбач навічно зарахований до списків особового складу 1-го мотострілецького батальйону 19-ї гвардійської механізованої Лодзинської ордена Леніна, Червонопрапорної, орденів Суворова і Богдана Хмельницького бригади [3].

У рідному селі Ядути споруджено бронзове погруддя вояка, школа і вулиця носять ім'я Героя Радянського Союзу Феодосія Горбача [2].

Література

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 1. — 863 с. — ISBN 5-203-00536-2
  • Люки открыли в Берлине. Боевой путь 1-й гвардейской танковой армии. Бабаджанян А. Х., Попель Н. К., Шалин М. А., Кравченко И. М. — М.: Воениздат, 1973.

Примітки

  1. ↑ Оперативные сводки за январь 1945 года [Архівовано 27 жовтня 2011 у Wayback Machine.](рос.)
  2. ↑ а б Горбач Феодосий Родионович. Сайт «Герои страны»(рос.)
  3. ↑ 19-я механизированная бригада [Архівовано 4 червня 2012 у Wayback Machine.](рос.)