Премія ім. І. Франка (1994), премія ім. Василя Стуса Української асоціації незалежної творчої інтелігенції (1993), премія «Тріумф» (2001), премія ім. Олени Теліги (2009), Пантелеймона Куліша (2019)
|Фото=
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Горбач.
Брала активну участь в роботі німецької секції Міжнародної Амністії, займалася у 60-80-х інформуванням світової громадськості про політичні репресії в Україні. Була співорганізаторів протестних кампаній на захист В. Стуса, І. Світличного, М. Горбаля, В. Чорновола та інших українських в'язнів сумління, вела з ними активне листування.
Авторка праць «Епічні стилістичні засоби козацьких дум», «Ольга Кобилянська і німецька культура», «Українські карпатські казки».
Переклала на німецьку мову й видала твори М. Коцюбинського, Г. Хоткевича. В. Стуса, Є. Сверстюка, В. Марченка, І. Калинця, В. Шевчука, Ю. Андруховича та ін., загалом близько 50 перекладів. Упорядкувала й видала німецькою мовою 6 антологій української прози — «Синій листопад», «Криниця для спраглих» та української новелістики про Чорнобиль. Була ініціатором серії німецькомовних перекладів «Самвидав України». Виступає зі статтями в німецьких та українських виданнях з розвідками про українсько-німецькі та українсько-румунські літературні взаємини.
У 1995 році разом із своїм чоловіком Олексою Горбачем заснувала видавництво «Бродина» (Brodina Verlag), яке видавало і розповсюджувало у Німеччині твори українських письменників.
Подружжя Горбачів було ініціатором створення єдиної у Німеччині спеціалізованої кафедри україністики при Грайфсвальдському університеті.
Останні роки життя Анна-Галя Горбач присвятила видаванню праць свого чоловіка, Олекси Горбача. Зокрема у Львові 2006 року вийшло його дослідження «Арґо в Україні».
Авторка праць «Епічні стилістичні засоби українських козацьких дум» (1950), «Ольга Кобилянська і німецька культура» (1967), «Українські карпатські казки» (1975); видавчиня 15 антологій.
Вибрані твори:
«Синій листопад. Українські прозаїки нашого століття: Антологія прози» (1959, Гайдельберг),
Тиміш Хмельницький в румунській історіографії та літературі. «Наукові записки Українського технічно-господарського інституту», 1969, т. 19;
«Криниця для спраглих та інші українські оповідання» (1970, Тюбінген),
Німецька критика про український самвидав. «Сучасність», 1985, № 7-8;
Українська тема в німецькій літературі. Райхельсгайм-Берфурт, 1993.
«Подай мені лютню з каміння: українська лірика ХХ століття» (1996, Райхельсгайм),
З галицьких буднів і неділь // Сучасність. — 1974. — Ч. 12 (168). — С. 113—114.
З румунських вражень: Подорожні нотатки. — К.: Дніпро, 1993.
«Вдячна долі за те, що дала мені можливість вирости у двох різних культурних світах» //Тарнашинська Л. Закон піраміди: Діалоги про літературу та соціокультурний клімат довкола неї.- К.: Унів. вид-во «Пульсари», 2001. — С. 153—158.
«Література» Павла Филиповича // Сучасність. — 1972. — № 10. — С. 123—124.
Найновіша німецька література // Слово. Збірник 2.- Нью-Йорк, 1964. — С. 379—391.
Традиційна грудка землі на могилу письменника // Сучасність. — 1976. — Ч. 6 (186).- С. 38-41
Література
Закревська Я. Життєвий і творчий силует Анни-Галі Горбач. В кн.: Анна-Галя Горбач. Бібліографічний покажчик. Львів, 1999
Галі Горбач // Українська літературна газета. — 2011. — 15 липня. — С. 9.
Закревська Я. Невтомність і талант: Лауреат премії ім. І. Франка 1994 р. Анна-Галя Горбач //Дзвін. — 1994. — № 9. — С. 155.
Рихло П. На схрещенні культур: духовна місія Анни-Галі Горбач // Слово і Час. — 2005. — № 7. -С. 66-70.
Тарнашинська Л. «Україна в дзеркалі своєї літератури»: Нова книга А. Г. Горбач // Літературна Україна. — 1997. — 12 червня.
Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
Іваницька М. Анна-Галя Горбач — унікальна постать українсько-німецького перекладацького поля. В кн.: Іваницька М. Особистість перекладача в українсько-німецьких літературних взаєминах: монографія. — Чернівці: Книги — ХХІ, 2015. — С. 299—435.
