Горбачова Ірина Омелянівна

|портрет=

Ірина Омелянівна Горбачова
Народилася	26 квітня 1934(1934-04-26) м. Ленінград, Росія
Померла	3 грудня 2020(2020-12-03) (86 років) м. Київ
Місце проживання	м. Київ
Країна	СРСР, Україна
Діяльність	мистецтвознавиця
Alma mater	Київський державний університет
Галузь	мистецтвознавство
Заклад	Національний художній музей України, Міський музей «Духовні скарби України»
Відома завдяки:	як мистецтвознавець
Нагороди	Заслужений працівник культури України

Ірина Омелянівна Горбачова (* 26 квітня 1934, м. Ленінград (РРФСР)) — мистецтвознавець, Заслужений працівник культури України, членкиня Національної спілки художників України (з 1982).

Біографія

Закінчила Київський державний університет імені Тараса Шевченка (1958). Мистецтвознавець.

1959—2002 — праця в Національному художньому музеї України:

старший науковий співробітник, завідувачка відділу мистецтва XIX — початку XX століття, а з 1987 року — замісник директора по науковій роботі.

В 2005—2009 роках — директор Міського музею «Духовні скарби України» (Київ).

Була членом «Ради з питань збереження національної культурної спадщини» при Президенті України[1].

Член Національної спілки художників України (НСХУ) (1982).

Творча діяльність

Публікації

Каталоги та виставки:

• «Дух України. 500 ліття малярства» (Вінніпег, Канада. 1991);
• «Повернення з забуття. Художник Всеволод Максимович» (1996);
• «Сторінки української сецесії» (К., 1998);
• «З поверненням в Україну, пане Бурлюк» (Київ, 1997);
• «Художник Микола Муравський» (2000),
• [1] [Архівовано 26 жовтня 2017 у Wayback Machine.] «Олександр Архипенко. Збережено в Україні.» (Київ, 2001).

Вибрані статті:

• Вступна стаття до каталогу виставки М. Муравського (К., 2000).
• «Небезопасные запасники. Артиудаика[2] в национальном художественном музее Украины» (рос.)

Створення мистецьких проєктів

• «П'ять століть українського живопису» (Фінляндія, 1990);
• «Духовна Україна» (Канада, 1991; Шотландія, 1993);
• «Феномен українського авангарду 1910-1935» [Архівовано 15 вересня 2016 у Wayback Machine.] (Вінніпег, Канада, 2001;
• «Український авангард» (Німеччина, 1993; Франція, 1994; Данія, 1997).

Робота на телебаченні

• Автор і ведуча циклів передач про мистецтво: «Палітра», «Відродити душу», «Художня панорама».

Нагороди

• Заслужений працівник культури України (1999).

Родина

• Батько — Горбачов Омелян Григорович, партійний, профспілковий та державний діяч Української РСР. Народився, більшу частину життя прожив і помер у Києві. Його іменем названа одна з вулиць Святошинського району м. Києва.
• Брат — Дмитро Горбачов, мистецтвознавець, історик живопису України, експерт

Примітки

1. Про Раду з питань збереження національної культурної спадщини
2. Юдаїка — твори єврейських митців та їх колекціонування, напрям, що бурхливо розвивається у світі. Зібрання живопису, графіки та скульптури, об'єднане назвою „Арт-юдаїка“ — твори єврейських митців переважно ХХ ст.

Джерела

• Всеволод Максимович – нове ім’я. Стаття Ірини Горбачової. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Національна спілка художників [Архівовано 5 січня 2015 у Wayback Machine.]
• Київський календарь [Архівовано 5 січня 2015 у Wayback Machine.]
• Шкільна бібліотека [Архівовано 5 січня 2015 у Wayback Machine.]
• Київська організація НСХУ [Архівовано 20 квітня 2021 у Wayback Machine.]

Посилання

• Ирина Горбачева. Небезопасные запасники. Артиудаика в Национальном художественном музее Украины
• В. Бурлака. Я поведу тебе в музей … [Архівовано 5 січня 2015 у Wayback Machine.]
• Скульптурний портрет епохи [Архівовано 5 січня 2015 у Wayback Machine.]