|
Голінська загальноосвітня школа (Чернігівська область)
ІсторіяУ XIX столітті у Голінці діяло три шкільних заклади: церковна - знаходилась біля Михайлівської церкви, початкова (1-4 клас) - перебувала навпроти старої сільської ради (будинок зберігся), земська (5-7 клас) - поблизу Спасо-Преображенської церкви (будинок розібраний на цеглу). Офіційна дата заснування Голінської школи - 1875 рік. Вона об'єднала початкову парафіальну школу при Михайлівській церкві та новозасновану земську установу, яка отримала окреме кам'яне приміщення навпроти волосного центру. До початку Визвольних змагань 1917-1921 школа надавала освіту російською та церковно-слов'янською мовою. Випускники отримували направлення до вищих навчальних закладів Російської імперії, мали бездоганні навички з чистопису. У 1920-их роках випускники школи поступали до Конотопського педагогічного технікуму. Після Геноциду 1932-1933 років кількість учнів Голінської школи різко зменшилася, у шкільному приміщенні на Гайворонському шляху було облаштовано так званий хоспіс для дітей шкільного віку, де вони помирали від голоду та спровокованих ним хвороб. Частина старшокласників залучалася до поховання ровесників, трупи яких були розкидані по всьому селу, особливо на кутку Гапонівка. За даними учня Голінської школи Дмитра Пащенка, 1933 року їх малолітня поховальна бригада зібрала на кутках Вольківка, Голубівка та Гапонівка 8 трупів дітей шкільного віку. Їх поховали у спільній могилі на Вольківському цвинтарі (місце збереглося). 1970-ті роки1975 року випускалося два класи на 44 учні. Проте динаміка міграції із села випускників одного тільки 10-А класу свідчила про втягування Голінки у справжню демографічну прірву: виїхали назавжди практично всі випускники, а ті хто лишився - загинули. Вочевидь, факт двох голодоморів, депортацій, Другої світової війни, алкоголізму та примусової рабської праці у колгоспах позначилася на психічному здоров'ї сільської молоді 1950-их років народження, серед якої почастішали випадки суїциду:
1980-ті рокиДо 1978 року у Голінській середній школі було два паралельні повнокомплектні класи. Але 1978-го вже один. На кількості випускників позначилася демографічна криза 1940-их років, пов'язана насамперед з терором голодом 1946-1947 років. Аналіз подальшої долі випуску 1984 року свідчить про масову міграцію із села і навіть за межі України, але масштаби зменшилися у порівнянні з 1960-70-ми роками. Так, із 27 випускників 1984 року 10-ро залишилися жити в селі, 15-теро - виїхали до міст, двоє емігрували до Російської Федерації.
Сучасний станЗараз у селі діє загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, розташована у сучасному двоповерховому приміщенні по вул. Незалежності, 59. Кількість учнів у 1990-их коливалася в межах 100 чоловік. Але 2009-2010 навчальний рік у школі - 45 учнів, що загрожує пониженням статусу школи із середньої до неповної середньої. ПрофільНадання повної загальної середньої освіти. З 1918 року - українська мова викладання. З 1938 року - викладання двох іноземних мов: російської та німецької. 1992 року скасовано предмет "російська мова". У 2000-их роках запроваджено викладання англійської мови замість німецької. Учні мають високий рівень знання української мови, вона є мовою живого спілкування вчителів та дітей. Домінує полтавський діалект. При школі діє дитяча група (до десяти чоловік), якою керує викладач Надія Троць. Викладацький складУ 2000-их роках викладацький склад постійно змінюється. Зокрема, частина викладачів не живе у Голінці, приїжджаючи для викладання предметів з Гайворона і навіть Бахмача. Фонд шкільної бібліотекиБібліотека розташована в окремій кімнаті у приміщенні школи. Штатна одиниця бібліотекаря (бібліотекар Наталія Гапоненко). Виставки краєзнавчої та методичної літератури, зокрема про Голодомор 1932-1933. Бібліотека передплачує кілька періодичних видань (наприклад, "Україна Молода"). Фонд бібліотеки - 5,660 художньої літератури, загалом - 7,308 одиниць зберігання. Фонд застарілий, на 80% складений ще у совєцькі часи. При чому в 1980-их роках не лише районні, але й сільські бібліотеки Чернігівщини влада почала активно комплектувати непрофільною російськомовною літературою, яка є непридатною для використання у теперішній час. За ініціативою бібліотеки, 2010 року діти здавали макулатуру, яку використали для оновлення фонду бібліотеки творами української класики (м. Куліш, В. Винниченко тощо). Централізованого оновлення фонду бібліотеки не існує. Частину книжок бібліотека отримує в дарунок. Серед директорів бібліотеки: Галина Єфтухівна Бабич (1983-1993); Олена Вікторівна Кузько (Носенко, 1993-2003); Тетяна Миколаївна Федько (до 2003 року, дружина колишнього голови колгоспу); Катерина Бабич (Олефіренко, 2003-2005); Наталка Гапоненко (Горбач, 2005-...). Відомі випускники
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
