Гольшанська Марія АндріївнаМарі́я (Ма́нька) Гольша́нська (близько 1410 — після 1456) — третя, наймолодша дочка литовсько-руського князя, намісника київського Андрія Івановича Гольшанського й Олександри Дмитрівни Друцької. Сестра польської королеви Софії й племінниця великої княгині Юліани, дружини Вітовта. Дівчинка рано втратила батька, тож разом з матір'ю і старшими сестрами замешкувала в дядька, кн. Семена Дмитровича Друцького. 1425 р. вона вийшла заміж за сина молдавського господаря Олександра Доброго Іллю, який, за твердженням польського дослідника Едварда Рудзького, перед п'ятьма літами навідував віленський двір Вітовта і навіть позустрічав там княгинь Гольшанських. Вінчання відбулося 28 жовтня. Бистрицький літопис зазначає, що в поїздці в Молдову Марію супроводжував подільський воєвода, боярин Юрій Гедигольд[1][2]. 1427 р. народила сина Романа, а відтак — Олександра (Олехна) і дочку Анастасію[3]. Після смерті батька в 1432 році між Іллею, що став новим господарем, і його єдинокровним братом Штефаном розгорілася війна. Зазнавши восени 1433 р. поразки в битві при Лолоні, Ілля з жінкою, дітьми і всім майном утік у Польщу, побоюючись помсти за вбивство Штефанової матері Римгайли. Після осліплення чоловіка суперником 1444 р. Марія разом з Романом знайшла прихисток в Польському королівстві, де їй були надані замки Шипинської землі: Хотин, Цецина, Хмелів. 1456 р. вона отримала у володіння Серет і Воловець. Див. такожПримітки
Джерела
|