Головчинці розділені річкою Південний Буг на дві частини. З обох боків села знаходяться ліси, які вже давно стали улюбленим місцем для відпочинку туристів. За радянських часів навкруги села в лісах ще розміщувались 8 оздоровчих дитячих таборів. Нині діючих залишилося лише 2.[2]
У Головчинцях наприкінці минулого століття функціонував гранітний кар’єр. Проте під час видобутку граніту чашу кар’єру заповнила вода підземного джерела[3].
Історія
На місцезнаходженні Головчинці–1 кам’яні знаряддя знайдено у викопних ґрунтах широкинського етапу, що формувалися не менш ніж 900-1200 тис. років тому нижній палеоліт[4].
У 2018 році село стало частиною Меджибізької ОТГ.
Населення
Населення становить 876 осіб.
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:
По обидва боки Головчинців б’ють два цілющих джерела. Одне з них назване на честь преподобного Онуфрія, біля якого знаходиться Свято-Преображенський жіночий монастир. Тиха обитель із давньою історією, розташована на самісінькому березі Південного Бугу, відома серед паломників своєю святинею — джерелом преподобного Онуфрія, до якого щороку приходять тисячі паломників у пошуках зцілення. В обителі є дві купальні — літня відкрита та закрита, де можна зануритися в цілющу воду і в холодну пору року.
Між селами Ставниця та Головчинці знаходяться руїни замку Ракочі. Замок був добре укріплений, квадратної форми мурами, з баштами на кутах і цікавий він тим, що то була митниця. Будували його скоріш за все Синявські, бо там знайшли оригінальну печатку Рафаїла Синявського. Татари в 1566 році захопили та знищили замок.[6]
Відомі люди
У селі народився:
Яворський Іван Михайлович — член ОУН, родом з села Головчинці, розстріляний гестапо в 1943 року в Старокостянтинівській тюрмі.
.jpg)
