Глібовицький Микола

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Глібовицький.
Микола Павлович Глібовицький
Микола Павлович Глібовицький
Микола Павлович Глібовицький
Посол до Австрійського парламенту
17.06.1907 — 30.03.1911
Народився9 грудня 1876(1876-12-09)
с. Черемхів, Коломийський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер18 листопада 1918(1918-11-18) (41 рік)
с. Лісна Слобідка, Коломийський повіт, Західноукраїнська Народна Республіка
Виборчий округ63
Відомий якгромадський діяч
ГромадянствоАвстрійська імперія Австрійська імперія → Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Національністьукраїнець
Alma materВіденський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Батькоо. Павло Глібовицький († 1923)
Професіяправник
Званнядоктор юриспруденції
Релігіягреко-католик
 Медіафайли у Вікісховищі

Мико́ла Па́влович Глібови́цький; (9 грудня 1876, с. Черемхів, Коломийський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — 18 листопада 1918, с. Лісна Слобідка, Коломийський повіт, Західноукраїнська Народна Республіка[1]) — галицький правник і політичний діяч.

Короткий життєпис

Народився в родині священика о. Павла Глібовицького в с. Черемхів (тепер Коломийського району Івано-Франківської області).[1]

Закінчив німецьку початкову школу в Чернівцях, державну гімназію в Коломиї. В 1894—1898 рр. вивчав право у Віденському університеті. В 1900 р. отримав звання доктора юриспруденції (Відень).[1]

1900 р. — адвокат-стажист у Коломиї; 1903 р. — адвокатська практика в Окружному суді Відня та Окружному суді Коломиї. З 1904 р. — адвокат-стажист у Золочові.[1]

Громадська діяльність

У 1900 р. став співзасновником Русской народной партіі. Був у 1908 і 1909 роках співорганізатором Слов'янських конгресів у Празі. Автор численних брошур і статей з пропагандою ідей москвофільства. Був редактором москвофільських часописів «Галичанинъ» і «Русское слово».[2]

Посол ХІ каденції австрійського Райхсрату (1907—1911) від двомандатного округу 63 — громади Золочів, Буськ, Кам'янка-Струмилова, Олесько (за винятком сіл Кути і Юськовичі), Перемишляни (за винятком сіл Бачів, Болотня, Костенів, Подусільна, Кореличі, Новосілка, Брюховичі, Войцєховичі, Добряниця, Янчин). У Райхсраті увійшов до Клубу чеських аграріїв; з листопада 1907 р. — в «Русско-народний клуб» [Старорусскій).[1]

У серпні 1914 р. заарештований за москвофільство. Був ув'язнений в тюрмі Терезіна до початку 1918 р.[3] Захворів і незабаром після звільнення помер[4].

Примітки

  1. ↑ а б в г д Franz Adlgasser. Kurzbiografie Hlibowizki (Hlibovickyj), Mykola Dr. iur. на сайті Parlament Österreich Republik. Parlamentarier 1848—1918.(нім.)
  2. ↑ Енциклопедія Сучасної України — Глібовицький, Микола Павлович — online [Архівовано 3 лютого 2016 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Jerzy Z. Pająk, Od autonomii do niepodległości. Kształtowanie się postaw politycznych i narodowych społeczeństwa Galicji w warunkach Wielkiej Wojny 1914–1918, Kielce 2012, s. 267
  4. ↑ Ваврик В. Р. Краткий очерк галицко-русской письменности // Русская Галиция и «мазепинство». М. : 2005.

Джерела


Це незавершена стаття про українського політика.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.