Глухівська співоча школа

Глу́хівська співо́ча шко́ла — спеціальна школа, що існувала в середині 18 століття у Глухові, яка готувала придворних співаків.

Школа була заснована за іменним указом імператриці Анни Іванівни від 1729 року і проіснувала до кінця 18 століття. Основною метою цієї школи було постачання професійних співаків до імператорського двору.

Щоб набирати із усієї Малої Росії із церковників, також із козацьких та міщанських дітей і з інших і утримувати завжди в тій школі до 20 осіб, вибираючи, щоб найліпші голоси були, і веліти їхньому регенту підучити київського і партесного співу, а котрі співу будуть навчені, тих щорічно ліпших присилати до двору її імператорської величності осіб по 10, а на їх місця знову таких набирати"[1]

Глухівська школа заклала міцний ґрунт для розвитку української національної культури, а також і для подальшого розвитку професійної культури Росії. Найвідомішими її вихованцями стали Бортнянський Дмитро та Березовський Максим, що піднесли українську музику на високий рівень.

Примітки

1. Цитовано по вищезазначеному джерелу, с. 213

Джерела та література

• Юр М. В. Глухівська школа співу та інструментальної музики [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 122. — ISBN 966-00-0405-2.

Література

• Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр: [монографія]: Ч.ІІ. — Івано-Франківськ, «Плай» 2012. — С.141
• Ольховський Андрій. Нарис історії української музики. — К.: Музична Україна, 2003.

Посилання

• Глухівська музично-співацька школа // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 469-470.