Гладишовський Омелян Антонович

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гладишовський.
Гладишовський Омелян Антонович
Народився9 березня 1843[1]
Нижня Тернава, Стрийський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія[1]
Помер25 червня 1916
Тернопіль
ГромадянствоАвстрійська імперія Австрійська імперія → Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Національністьукраїнець
Діяльністьлікар, громадський діяч
Відомий завдякисуперник Івана Франка під час виборів
Alma materЛьвівський та Віденський університети
ЧленствоГалицьке господарське товариство
Посадачлен Палати Цислейтаніїd
Конфесіягреко-католик[1]
Нагороди
Кавалер лицарського хреста ордена Франца Йосифа
Кавалер лицарського хреста ордена Франца Йосифа

Омеля́н Анто́нович Гладишовський (9 березня 1843, Нижня Тернава, Турківський повіт Королівство Галичини та Володимирії — 25 червня 1916, м. Тернопіль) — український лікар, громадський діяч (москвофіл). Доктор медицини (1867, Відень)[1]. Нагороджений лицарським хрестом ордена Франца Йосифа (1908)[2].

Життєпис

Народився 1843 року, Нижня Тернава (Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, нині Україна), в родині греко-католицького священика[1].

Навчався у Самбірській гімназії[1], Львівському та Віденському (з 1862 р.)[1] університетах. Від кінця 1860 років — лікар у м. Тернополі,[3] з часом став повітовим лікарем.[4][5]

Після усунення графа Казімежа Бадені з посади прем'єра австрійського кабінету міністрів його наступником став приятель — граф Леон Пінінський, який звільнив місце посла до Райхсрату від селянській курії Тернопільської виборчої округи. Щоб врятувати ситуацію, великі землевласники[6] вирішили не висувати кандидатури когось з представників родів графів Ґрохольських, Пінінських, Тишковських та інших землевласників, а іншу особу, яка б на противагу Іванові Франку змогла б остудити чи подолати запал українських мас. Цим урядовим контркандидатом став москвофіл, повітовий лікар д-р О. Гладишовський.[7] У 1898 році він був обраний послом до австрійського парламенту (державної ради) в окрузі № 27 Тернопіль — Микулинці — Нове Село — Збараж — Скалат (26.09.1898-07.09.1900, IX каденція). При цьому набрав більше голосів, ніж його суперник Іван Франко,[3] хоча вважався технічним кандидатом (Степан Новаківський називався його урядовим кандидатом[8]). Є твердження, що йому допомагали польські політичні кола, які не хотіли бачити Франка в парламенті[9]. Яцко Остапчук у своїх спогадах стверджував, що на виборах переміг Франко, однак після тривалої паузи оголосили, що з перевагою в 4 голоси послом став лікар Гладишовський, якого підтримували як поляки, так і майже всі духівники — греко-католики[5]. Газета «Громадський голос» писала, що у жовтні 1898 року під час розгляду в Тернопільському суді позову щодо побиття Іваном Франком селянина Михайла Підгайного, який виявився наклепом, останній одному зі свідків сказав, що «мав відкричати своє, бо я дістав від Гладишовського 20 зр.» (золотих ринських).[10]

Був депутатом від цього ж округу і в наступній Х каденції Райхсрату (31.01.1901-30.01.1907). У парламенті входив у 1898-1901 роках до Слов'янсько-християнської національної асоціації, 1901 року — Слов’янський центр; з 24 жовтня 1901 року — до Руського клубу.[1]

Син Антін[11] був директором «Крайового союзу кредитового» у Львові (1912—1923), у 1914 та 1919—1923 роках — голова вчительського товариства «Рідна школа».[12][13]

Помер 25 червня 1916 року в м. Тернопіль під окупації міста російськими військами в час Першої світової війни.

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и Franz Adlgasser Kurzbiografie Cârste (Kirsti, Kirstea), Vasile (Basilius) на сайті Parlament Österreich Republik. Parlamentarier 1848—1918.(нім.)
  2. ↑ Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie für das Jahr 1918. — Wien, 1918. — S. 200.
  3. ↑ а б Гуцал П. Гладишовський Омелян Антонович… — С. 144.
  4. ↑ Блажкевич І. Іван Франко в Купчинцях // Мельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина… — С. 64.
  5. ↑ а б Остапчук Я. Із моїх споминів // Мельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина… — С. 94.
  6. ↑ пани
  7. ↑ Гайда П. Іван Франко у Тернополі [Архівовано 21 березня 2017 у Wayback Machine.] // Ї. — 2010. — Ч. 63.
  8. ↑ Мельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина… — С. 82—83.
  9. ↑ Савак Б. Данина пам'яті Івана Франка. Архів оригіналу за 22 серпня 2016. Процитовано 13 березня 2017.
  10. ↑ Мельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина… — С. 48.
  11. ↑ Гладишовський Антін // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 1. — С. 385.
  12. ↑ Гаврильцьо І. Гладишовський Антін // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 359. — ISBN 966-528-197-6.
  13. ↑ Герцюк Д. Гладишовський Антін [Архівовано 13 березня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 5 : Вод — Гн. — С. 650. — ISBN 966-02-3355-8.

Джерела