Герцеговинський санджак

Герцеговинський санджак босн. , серб. , хорв. Hercegovački sandžak тур. Hersek Sancağı Загальна інформація Входила до складу Османської імперії Сучасна локація Боснія і Герцеговина Чорногорія Хорватія Сербія Період уживання топоніма 1470–1833 Населення хорвати, боснійці, серби Розташування на карті Держави на території Герцеговин

Герцеговинський санджак (тур. Hersek Sancağı, босн. , серб. , хорв. Hercegovački sandžak) — санджак Османської імперії, що існував на території сучасної Боснії і Герцеговини, Хорватії, Сербії та Чорногорії. Звідси назва історичної області «Стара Герцеговина». Існував у 1470–1833 роках.

Історія

Боснійський еялет 1683 рік

Герцеговинский еялет 1850 рік

Герцеговинський санджак був створений на завойованих турками землях Герцеговини у 1470 році.

Тоді ж у Герцеговинський санджак увійшли чорногорські землі Брди і Примор'я, в той час як Стара Чорногорія опинилася в складі Скадарського санджаку.

Адміністративний центр санджаку почергово перебував у містах Фоча (до 1572 року) і Плєвля, східна Герцеговина.

З 1580 року — Герцеговинський санджак у складі Боснійського еялету.

У 1833 році перетворений в боснійську автономію Герцеговинский еялет[1].

У 1867 році Герцеговинський санджак в складі Боснійського вілаєта.

Санджак беї

• 1469—1474 — Хамза-бег
• 1504—1506 — Хадим Сінан-паша[2]
• Касим-Бей[3]
• Кара Осман-бек[4]
• 1547—1550 — Сінан-паша[5]
• 1550—1561 — Мехмед-бей Обронович
• 1561—1563 — Малкоч-бег[6]
• Сінан-бей Болянович
• 1567—1569 — Хусейн-паша
• 1586—1593 — Султанзаде
• 1654 — Алі-паша Ценгич
• 1664 — Арнаут Мустафа-паша[7]
• 1664 — Мухарем-паша[7]
• 1665 — Сохраб Мехмед-паша[7]
• 1666 — Косе Алі-паша[7]
• 1667 — Ібрагім Паша Тешняк[7]
• 1702 — Мустафа-бек
• 1718—1719 — Алія[8]
• 1833—1851 — Алі-паша Різванбегович, візир Герцеговини

Див. також

• Герцеговина
• Історія Боснії і Герцеговини

Примітки

1. Anali Gazi Husrev-begove biblioteke. — Сараєво : Gazi Husrev-begova biblioteka, 1983. — 29 с.
2. Gazi Husrevbegova biblioteka u Sarajevu (1983). Anali Gazi Husrev-begove biblioteke. Gazi Husrev-begova biblioteka. с. 34. Архів оригіналу за 8 грудня 2019. Процитовано 1 січня 2017.
3. Kemal Çiçek; Ercüment Kuran; Nejat Göyünç; İlber Ortaylı (2000). Great Ottoman Turkish civilization. Yeni Türkiye. Архів оригіналу за 7 липня 2014. Процитовано 1 січня 2017. ... result of these actions were that even a small Cypriot community living in Venice applied to the Ottoman State through Kasim Bey, the ruler of the sanjak of Hersek, seeking to come back to Cyprus. They were not only permitted to come back, ...
4. Ljubez, Bruno (2009). Jajce Grad: prilog povijesti posljednje bosanske prijestolnice. HKD Napredak. с. 405. Архів оригіналу за 24 вересня 2021. Процитовано 1 січня 2017. Malkoč Ali-beg je sin Kara Osman-bega, nekadašnjeg hercegovačkog sandžaka, čije se turbe nalazi u Kopčiću kod Bugojna.
5. Alina Payne (23 січня 2014). Dalmatia and the Mediterranean: Portable Archaeology and the Poetics of Influence. BRILL. с. 320. ISBN 978-90-04-26391-8. Архів оригіналу за 24 вересня 2021. Процитовано 1 січня 2017.
6. Zbornik radova. Filozofski fakultet u Tuzlu. 2000. с. 98. Архів оригіналу за 24 вересня 2021. Процитовано 1 січня 2017.
7. Safvet-beg Bašagić (1900). Kratka uputa u prošlost Bosne i Hercegovine, od g. 1463-1850. Vlastita naklada. с. 180. Архів оригіналу за 1 березня 2017. Процитовано 1 січня 2017.
8. Charles W. Ingrao; Nikola Samardžić; Jovan Pesalj (2011). The Peace of Passarowitz, 1718. Purdue University Press. с. 123. ISBN 978-1-55753-594-8.

Посилання

• Мапа Герцеговинського санджаку [Архівовано 11 квітня 2008 у Wayback Machine.]