Гертген тот Сінт Янс, або Ґертґен тот Сінт Янс, Герріт ван Гарлем (нід.Geertgen tot Sint Jans; 1460, Лейден? — близько 1490, Гарлем) — північно-нідерландський живописець, представник доби Раннього Відродження.
Цей рано померлий художник, який працював у Гарлемі, є однією з найбільш значних фігур північно-нідерландського живопису кінця XV століття. Можливо навчався в Гарлемі в майстерні Алберта ван Оуватера. Був знайомий з творчістю художників Гента та Брюгге. У Гарлемі як підмайстер живописця жив при ордені іоаннітів — звідси й прізвисько «з [монастиря] Святого Івана» (tot Sint Jans). Для живописної манери Гертгена характерні тонка емоційність у трактуванні релігійних сюжетів, увага до явищ повсякденного життя і вдумливість, поетично-одухотворене опрацювання деталей. Усе це отримає розвиток у реалістичності нідерландського живопису наступних століть.
«Поклоніння немовляті»
Вважається видатним майстром релігійної картини. Він збагатив трактування пейзажу, першим написав нічну сцену, в якій джерелом світла є немовля Христос. У відомому творі «Поклоніння немовляті» символічний зміст художник висловлює реалістичними засобами, що наповнюють образ наївною поезією: в глухій ночі з'являється нове джерело сліпучо яскравого світла — божественне немовля.
«Свята рідня»
У протяжному просторі відбитого ним готичного інтер'єру відчувається засвоєння традицій великих майстрів раннього Північного Відродження, які затвердили на початку XV століття принципи безперервно-цілісного зображення величного та гармонійного світотворення.
